Ваш онлайн-психолог
Бувають дні, коли в тебе проникає шал міста. Просякаєш гуркотом його машин. Всотуєш і несеш в собі його шум..
Дорога до зупинки нагадує гонку на виживання. Лиють асфальт. Тож танцюєш між потічками паруючої смоли. До пункту А дістаєшся закопченим лососем..
В пункті Б тебе вже чекають. Йдеш в передчутті зустрічі. Під черешнями затишна прохолода. Вмощуєшся на гойдалці..
Бувають дні, які починаються якось невлад. Щось НЕ ТАК починає йти ще звечора. Від моменту, коли замішується тісто наступного дня..
Випробування сиплються одне за одним. Як із дірявої торбини. Накочуються мов хвилі в шторм. Намагаються збити з ніг. Накрити з головою. Збираєш всі сили, щоб не піддатися. Щоб втримати рівновагу..
Суботнім ранком прокидаєшся без будильника. Починаєш збиратися. Швидко з`ясовуєш, що кудись поділося натхнення. Таке потрібне сьогодні. І завжди.. І десь загубився настрій..
Починаєш шукати по кутках. Серфериш по музичному плеєрові. Йдеш вулицею. Крутиш головою увсебіч. Не видко ані настрОю, ані натхнення..
Проста собі п`ятниця. Прямуєш до храму. Не планував цього. Просто Ніч прошепотіла на вушко, що маєш тут сьогодні бути..
Прокидаєшся без будильника. Байдуже, скільки спав цієї ночі. Скільки думав.. Злітаєш з ліжка..
Цього дня хода твоя виявляється обтяженою. Думками. Відповідальністю. Ріжними ріжностями..
Зненацька згадується проста собі пісенька. “Туру-ру-рум тум ту-ру-ру-ру-рум” Нехитрий мотив. Ніби нічого особливого. Та твої кроки підхоплюють його. Оживають очі. Ідеш – турурумкаєш..
Кому догоджаєш сьогодні? Чиїх оплесків прагнеш здобути?
Кого ставиш ти вищим за Силу, що Створила тебе і робить живим?..
Як давно ти запитував у Того, Хто все Знає, що робити тобі і як далі бути?..
До тебе гукатимуть: не будь тим, хто є ти, і станеш улюбленим. Колисатимуть: відмовся від свого шляху й отримаєш все, що захочеш…
Тебе спокушатимуть. Скажуть: Заслужуй!
Ану, заслужи, скажуть, нашу любов. Зароби!..
Не заглядай у криві дзеркала. Бо не знайдеш в них себе, а загубиш.
Не відповідай злом на зло. Бо потішиш цим кривдника, ставши гіршим за нього.
Не давай іншим грати на струнах твоєї образи. Бо сплетуть із них пасок і перетворять тебе на раба.
Не роби комусь боляче зумисно. Бо твій меч тебе ж і поранить. І болітиме рана така завжди сильніше, аніж кривда від чужого меча.
Продовжити читання “Не зачиняй свого серця”