Бувають дні, коли в тебе проникає шал міста. Просякаєш гуркотом його машин. Всотуєш і несеш в собі його шум..
Дорога до зупинки нагадує гонку на виживання. Лиють асфальт. Тож танцюєш між потічками паруючої смоли. До пункту А дістаєшся закопченим лососем..
В пункті Б тебе вже чекають. Йдеш в передчутті зустрічі. Під черешнями затишна прохолода. Вмощуєшся на гойдалці..
Спочатку просто сидиш. Без руху. Як на стільці. Та непомітно для себе починаєш гойдатися. Легенько відштовхуєшся ногами..
Щось починає відбуватися.. Незбагненне. Навіть чарівне. Віднаходиш в гойданні щось сакральне. Заповітне. Забуте з дитинства..
Відгомін колисанки. Відчуття ТОГО Блаженного Спокою. Коли ти купаєшся в Любові та Турботі. Коли знаєш, що про тебе Дбають..
Гойдалка неквапно розхитується. Відчуваєш, як розв`язується якийсь вузол в твоїй голові. Вгамовується вир думок. Турбот про ріжні ріжності. Настає ментальний релакс. Благословенна тиша..
Розмова складається з пауз. І поодиноких реплік. З простого БУТТЯ поруч.. Закадрове спілкування Душ..
На цій хвилі потрапляєш на розпечену зупинку. Автобуса довго немає. Загубився. Забарився в міських пробках..
Нарешті прибуває. Люди знервовані. Розчервонілі. Штовхаються. Все НЕ ТАК. Виникає одвічна суперечка – зачиненими чи відчиненими мають бути вікна..
Спільна подорож ризикує перетворитися на мУку. Нікому не хочеться бути ТУТ. Все навколо дратує..
Аж тут Він!.. Рятівник!.. Заходить із супутницею та товаришем на черговій зупинці. Ні, не заходить – влітає до салону..
Одягнений як будівельник. В дещо замурзаній футболці. Сяє від того, що просто встигли – добігли до автобусу..
Заговорює до насупленого кондуктора. Далі – до зовсім маленького пасажира. Потім до розпашілої сердитої жіночки. Запитує, що у неї смачненького в тих торбАх..
Жіночка спочатку збирається гримнути. Та безхитрісна посмішка хлопчини обеззброює. І вона всміхається у відповідь. Починає жартувати..
Навколо нього починає відбуватися справжня дивовижа. Буря пристрастей вщухає. Зброя складається. Люди якось швидко заспокоюються. Припиняють сваритися..
Показує знаком супутникам, що час виходити. Їхня зупинка. Дивишся вслід чарівникові. Він обертається. Посміхається тобі в очі. “Щасливої дороги!”
І в твоєму дні з`являється благодатна тиша озерця. Качка, що вчить каченят пірнати. Великий і зовсім маленький рибалки. Спів пташок. Польові трави. І метелики..
В твОму дні знову з`являються метелики…
Благословенного дня всім нам і Любові нашим діянням!
Цілую, обіймаю) 
😘
🦋
✨
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Катерини Бабок