Значення війн для світу він вивчав ретельно. Теpopистичнa раціоналізація соціального – навіть занотував собі з прочитаного. Його батько кілька років пробув у війську під час Другої Світової й чимало цінного розповів, адже потім осмислював цей досвід.
Надзвичайно пильно дослідив одну з тих, куди його країна відряджала своїх військових, щоби зрозуміти, що ж приховали під обгорткою “поразки”, яку згодували населенню. Якого результату справді прагнули досягнути і досягнули. Його цікавила не правда – він волів добратися до усіх можливих важелів впливу, щоби почати творити світ своєї мрії.
А для того йому треба було позбутися Хранителів світу. Мешканці краю, який тепер звався “землею приречених”, дуже йому дошкуляли своєю свободолюбивістю. Здатністю зупинити всі його попередні спроби переформатувати світ задля тотального знищення.
Тоді вони черпали свою силу з передань предків, які ціною власного комфорту передали їм важелі впливу на ситуацію. Бо розуміли, що без того не буде майбутнього ані у нащадків, ні у світу загалом. Міцно стояли на землі, а потужність черпали з Небес, з виміру Вічного, з того, що Завжди.
Лякали його своєю непрогнозованістю та здатністю знаходити рішення із, здавалося б, безвихідних ситуацій. Вони були носіями Справжнього та того, що Непідвладне часові.
Він роками намагався загнати їх в кут. Та вони вислизали щоразу у найдивовижніший спосіб. На відміну від решти світу, не злякалися намірено роздутої паніки й трималися віри. Бачили маніпуляції та неадекватність говореного й робленого.
Ретельне вивчення їхньої історії дало йому ключики. Він почав вкладатися в те, щоб вони почали вважати себе відсталими та несучасними. Аби відібрати у них важелі впливу на ситуацію. Те, що тримало їх живими. Незбагненні розумові Особливі Доби. Їхні політики стали його іграшками. А ті вже подбали про решту.
Вирішив, що війну використати для обеззброювання Хранителів світу для нього цілковито безпечно. Адже мало-хто знатиме, що для осягання причин з наслідками слід аналізувати події у зворотній ретроспективі.
Він засміявся – аналізувати його стараннями можуть взагалі одиниці. Голови настільки напхані суперечливою й часто недостовірною інформацією, що вони й пальці на руках вже рахують із труднощами. Життєві сили йдуть на забезпечення функціонування на рівні роботів.
Обгорткою війни для сторонніх спостерігачів було обрано класичну – “сварка сусідів”. Ставлення сусідів там завжди було ненависницьким. За найменшої нагоди все цупили собі, вбивали із заздрощів, виявляючи дикунство й жорстокість.
Тож ніхто й не запідозрить зрежисованість їхнього нападу. Вважатимуть, що то їхня “природна” поведінка. Типу просто сиділи собі, а потім узяли і напали, які і численні рази раніше в історії. Справжніх причин цієї конкретної епопеї ніхто не шукатиме – він постарається, щоб їм було не до того, щоб розбиратися.
Як і в дослідженій ним війні, метою було дещо відмінне від декларованого. Ті, хто залишиться живими, а він сподівався, що їх буде небагато, мали в результаті стати “благонадійними” з його точки зору.
Керованими та позбавленими мaйдaннoсті. Безпечними бездумними кашоїдами, які не мають жодного впливу на ситуацію й не розуміють, що віддали на поталу. Співальниками пісеньок, що не закликають до бунтів, до прозріння, до бачення, куди все йде під роздутий неадекватний галас. Відтепер реальне повинне розгортатися ВИКЛЮЧНО за його планами, без усіляких там Божих Задумів.
Мало статися затирання результатів попередньої його гри та повне демонтовування того, що заважало йому увімкнути свої сценарії. Правдивої історії, символів, знаків, будь-яких дороговказів, що могли би вивести людей з-під його влади та впливу.
Розчарування людей в Богові – ось, чого він очікував. Плюс – жодних переможців. Свободолюбству планувалося наступити на горло ґрунтовно.
Телебачення торочило. Нія-ких особ-ли-вих діб. Нія-ких місць си-ли. Все зви-чай-не. Все тіль-ки зви-чай-не.
Він бачив, як голови перед екранами хиталися в такт. Повторювали мантри й починали вірити в те. Стираючи власну пам’ять та здоровий глузд.
Його сміх пролунав відлунням в будинкові. Місцинку він довго обирав для мешкання. Й постарався, щоби інші не знали, чому саме там.
© Катерина Когут, 24.12.2023 “Війни як інструмент” з циклу “Легенди землі приречених”