Кому догоджаєш сьогодні? Чиїх оплесків прагнеш здобути?
Кого ставиш ти вищим за Силу, що Створила тебе і робить живим?..
Як давно ти запитував у Того, Хто все Знає, що робити тобі і як далі бути?..
До тебе гукатимуть: не будь тим, хто є ти, і станеш улюбленим. Колисатимуть: відмовся від свого шляху й отримаєш все, що захочеш…
Тебе спокушатимуть. Скажуть: Заслужуй!
Ану, заслужи, скажуть, нашу любов. Зароби!..
Лукаві вони. Любові не мають. Розставили пастку для тебе.
Нічого не дадуть. Але вкрадуть, що маєш. І світло загасять твоє…
Їхнє золото – брухт. Обіцянки – пустотні, марнослівне облуддя. Нічого не варті. Фата Моргана…
Назвалися ближніми, а насправді немає дальніших для тебе від них…
Підеш їхнім шляхом – будеш нещасним. Бо ті, хто вважають тебе не досить хорошим, думки своєї не змінять. Щоб ти не робив…
Зупинись й нагадай собі, що ти – не віслюк. Він – бездумний за морквою сягнув би й до прірви. Ти ж – не він…
До Того промов, Хто все знає, що заплутався ти у сітях чужих і збився з дороги. Він не лишить тебе у сльозах. Вкаже тобі твій шлях і освітить його сяйвом Любові…
Катерина Когут, 02.11.2017