Свято Трійці. Ранок. Збираєшся в темпі вальсу. Вискакуєш прожогом з під`їзду. Не можна спізнитися..
Намагаєшся летіти мов вітер. Раптом розв`язується шнурок. Через мить – знову. А потім ще раз. Нарешті доходить – спам`ятайся, маєш побачити щось особливе..
Потрібний автобус приходить майже одразу. Розглядаєш пасажирів – ніби нічого примітного..
На наступній зупинці заходить хлопчина в шоломі із гоночним ровером. Примощує його в салоні. Простягає 200 грн. – просить взяти за проїзд його і велика. Кондуктор з низького старту починає ґвалт, що автобус – “засіб для перевезення пасажирів, а не велосипедів”. Всіляко паплюжить хлопця. Погрожує, що водій зараз прийде і викине його велик з салону.
Хлопчина не відповідає на шквал “приємностей”. З тією ж дитячою посмішкою повторює своє прохання: “Візьміть за проїзд, сонечко”. Його незлобивість і навіть смиренність справді захоплює.
Кондуктор видає чергову порцію “приємностей”. В закінченні промови повідомляє про відсутність здачі. За хлопця вступається серйозного вигляду жіночка. Кондуктор дізнається про себе багато нового.
Ситуація виглядає настільки комічною, що не стримуєш сміху. Решта пасажирів теж починають посміхатися і переглядатися між собою. Напруга в салоні різко знижує градус. Чолов`яга в темних окулярах сплачує за проїзд хлопця..
В такі свята в храмах людно. Свято збирає всіх разом.
Бачиш поруч себе хлопчика. Того самого, чия щира молитва змінила чимало у твоєму сприйнятті. Сьогодні він не сам. З бабусею та мамою. Малюк тягнеться до матері. Хоче притулитися до неї, обійняти. Вона і бабуся по черзі осмикують його. Суворим тоном нагадують, що він в церкві.
Потім мама видає: “Ты наконец отстанешь от меня?” Крижаність тону може посперечатися із холодильником. Вражає його реакція. Жодних претензій у відповідь. Не сперечається, не доводить свого. Мовчки опустив очі. Він ладний задовольнитися тим, що вона просто ПОРУЧ. Його хочеться обійняти..
В цей час лунає проповідь. Натхненна, потужна. Слова не залишають байдужим, проймають до глибин. Вона про Свято. А ще про Любов у найвищому її прояві. Про те, що без Любові все стає марнотою. Стоїш, слухаєш. Прокручуєш події останніх днів. Згадуєш, яким твоїм словам і вчинкам бракнуло Любові. Згадуються і моменти, коли Вона творила дива. Намагаєшся зробити вірні висновки.
Виходиш з храму в особливому настрої. Повний вражень. Знаєш, про що сьогодні писатиметься. Та чогось бракує. Вишні на торті. Ефектної розв`язки цьогоденного сюжету..
Крокуєш. Роззираєшся по сторонах. Пильно вглядаєшся в перехожих. Нічого..
Потім перестаєш очікувати. І раптом ось він – фінальний акорд..
На гойдалці біля лісу гойдається дівчинка. Сягає небес і горлає на весь голос: “Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!” І летять ті животворчі слова навкруги!.. Всміхаючи, оживлюючи, радуючи.. І тебе торкаються, сповнюють тії дивовижнії слова. Йдеш далі і ледь чутно шепочеш у відповідь “Я теж”…
Зі Святом! Любові та натхнення всім нам! Цілую, обіймаю) 
© Катерина Когут
P.S. Ілюстрація – картина Катерини Бабок