Небуденний понеділок

Небуденний понеділок. День Святого Духу. Невблаганний будильник каже, що час прокидатися. Збиратися і рушати в чергове маленьке паломництво..

Пункт призначення – невеличка ошатна церковця. На окраїні міста. З`явилася на твоїй мапі вчора. В розмові зовсім про інше. Відчуття підказує – тебе туди Кличуть. Маєш побачити там щось важливе для себе. Тобі призначено Зустріч..

Злізти з ліжка непросто. Силуєшся встати та встається тяжко. Накопичилася втома. Хочеться ще поспати. Та вже знаєш, що таких Запрошень відхиляти не варто. Спробуєш уникнути – мучитиме змарнована можливість..

Тому збираєшся без реверансів. Без зайвого дляння. І ось вже чимчикуєш вулицею..

Дорога ще досі без асфальту. Поодинокі машини здіймають таку куряву, що перестає бути видно інших перехожих. Підбадьорюєш себе. Промовляєш до себе, що то не курява – “звёздная пыль на сапогах”. Посміхає думка, що нагадуєш котеня, притрушене борошном. Крокуєш далі. Не даєш собі звернути зі шляху..

Гамір пересадочної станції позаду. Їдеш у потрібній маршрутці. Запитуєш у водія про церкву. Питає, це та, що за коліями? Кажеш, що гадки не маєш – знаєш адресу. Водій загадково всміхається. Каже, “дивіться уважно, щоб не пропустити”. Слухняно прилипаєш до віконця..

Краєвид нагадує смт. Невеличкі будиночки. Фруктові дерева. Розманіжені коти. Замріяні песики..

Потрібна вулиця. Стежиш за зміною номерів. Позаду лишають промислові заброшенки. Аж тут назва вулиці різко змінюється!.. Вулиця та самісенька, а назва інша!.. Від чергової таблички затамовуєш подих.. “Лукоморьє”.. Хто б сумнівався…

Водій задоволено спостерігає за зміною виразів твого обличчя. Світиться мов мідний чайник. Пояснює – до церкви ще кілька зупинок..

Через мить опиняєшся біля тієї церковці. Біліє на сонечку. Гарненька мов тістечко. Всередині надзвичайно світла. Затишна. Чепурненька..

Одразу здивування – тут не продають свічок. Бери, скільки тобі треба. Поруч із підсвічником скарбничка. Жертвуєш, скільки вважаєш за потрібне. Варто бачити очі людей, коли вони дізнаються про тутешні звичаї. Гамма почуттів. Трансформації в світогляді..

Щойно переступаєш поріг, тобі дають тексти молитов. Заламіновані аркуші. Тож більше не почуваєшся чужим. Прибульцем. Ти тут не гість – учасник Спільної Роботи. Просто бути присутнім не досить. Не стій – співай..

Тож кожне слово стає відчутим. Побаченим. Осягнутим. Прожитим. Проспіваним. Не проходить повз. .

Час зупиняє свій біг. Кожна хвилина стає якоюсь нескінченною. Просто безмежною. Широкою. Наповненою. Наспіваною..

Змінюється твій стан. Животворчий Потік Благодаті. Він змиває з тебе пил твоїх доріг. Очищує від всього, що заважало жити і радіти. Зцілює. Просвічує. Посилює. Оновлює. Олюбовлює…

Дорогою додому радієш, що відірвався від подушки. Така Зустріч вартУє того, щоб її не проспати…

Благословенного вечора всім нам!
Цілую, лЮблю) 😘♥️✨