Свято Петра і Павла. Святий Празник. Їдеш святкувати його до особливого храму. В самісіньке Серце Києва..
СвященоДійство розпочалося. Піднесений спів хору. Запах ладану. Цього дня він змішується із терпким ароматом квітів..
Читається уривок із Діянь Апостолів. Потім Святе Євангеліє. Якісь зі Слів торкаються особливо. Відгукуються. Незбагненним чином щось змінюють в тобі..
Літургія розгортається. Йде своїм ходом. Настає момент Великого входу..
Одна із найурочистіших митей Дійства!.. Кожного разу мимоволі заклякаєш. Майже не дихаєш. Не ворушишся..
Священослужителі стоять обличчям до народу. Вглядаєшся в їхні очі. Про що думається їм цієї Миті?. Що відчувають?. Чим серця їхні сповнені?..
Твою увагу привертає дівчинка 2-3 рочків. У білому довгому платтячку. Із відкритими рученятами..
Припадає до ікони Петра та Павла. Цілунком чистим, мов джерельна водиця. Сповненим Любові..
Виглядає пір`їнкою Ангела. Дбайливо витирає після себе ікону хустинкою..
Святе Причастя. Так стається, що опиняєшся за спинами священників, що причащають. Тому бачиш, із якими різними виразами обличь підходять люди до Чаші. І як потім преображуються їхні лиця. Просвітлюються..
Проходять повз тебе – просвітлені, вмиротворені. І часточка їхнього миру передається тобі…
ПРИСТУПІТЬ ДО НЬОГО І ПРОСВІТЛІЄТЕ І ЛИЦЯ ВАШІ НЕ ЗАСОРОМЛЯТЬСЯ
Зі Святом, дорогенькі!
Цілую, лЮблю)