Вуста були їхні зімкнені.
І серця в молитві мовчали.
Благодать потоком зливалась.
Та до Нього вони не припали.
Водиці Живої не спили.
Коли це скінчиться? – питали.
Спраглі прийшли – спраглі пішли.
Його не пізнали. Ще не пізнали.
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Віктора Брегеди