Темрява зімкнулася над головами. Потирає руки. Роззявляє пащу..
Каже, не втечете.. Каже, ви у моїй владі.. Каже, що навіки..
Нав`язує картинки. Засліплює очі. Керує емоціями..
Давить груди страхом. Стискає скроні тривогою. Не дає спати..
Та забула, що складні моменти вчать нас вірити. Складні моменти навчають нас молитися. Складні часи змушують нас єднатися. Складні часи являють нам чуда..
Молимося як ніколи ревно. Кожне слово – з серця. В кожнім слові – дихання..
І якоїсь миті відчуваємо, що не самі у своїй молитві. Молять Бога за нас всі Небесні Сили, святі Ангели та Архангели. Святі славні і всехвальні Апостоли, Пророки, Мученики і всі Святі..
Взиваємо до Неї – Пресвятої Богородиці. Щоб заступила нас. Щоб ізбавила нас від бід як всіх тих, хто колись кликав Її на допомогу..
І якоїсь миті відчуваємо ні з чим не порівнянний ласкавий спокій. Що огортає нас. Так Вона покриває нас Святим своїм Омофором..
Тебе ПОЧУТО… Зникають сумніви, що є Хтось, Кому небайдужий твій розпач, не все одно як тобі тут живеться. Цієї миті Він перестає бути для тебе Недосяжною Досконалістю, Що знаходиться хтозна-де, а стає для Живим, реально Присутнім. І Він втішає тебе, огортає Любов’ю…
Цієї миті відновлюється твій зв’язок із Силою, Що Створила тебе і робить живим. І в душі воцаряється МИР. Душа стає сповненою Світла..
І вщухає буря на морі.. Темрява стає безсилою. Змушена відступити..
Адже Світло у темряві світить. І темрява не здатна обгорнути Його..
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Володимира Калініна