Найзапеклішії битви – незримі вони. Оку невидимі. Від очей їх ховає завіса очікування..
Мертвая тиша насправді не мертва. Живая – живісінька. Пітьма розкидає сіті свої. Щоб зібрати щедрий врожай..
Сумніви сіє. Химери навіює. Розум затьмарює. Замітає сліди..
Сподівається втомити чеканням. Душу змотати. Змусити здатись без бою..
Пітьми не здолаєш своїми страстями. Не злякається гніву твого. Не всахнеться від переляканих сліз..
Вона кріпиться страхом твоїм. Твоїми болями. Краплинами крові, що точиться з ятрених ран..
Не підживлюй її. Не вглядайся у неї кумирно. Дбай, щоб не поширювались від тебе зерня її..
Сила твоя – в Божому Слові. Та в Йменні Його. В неустанній молитві, що в серці луна..
Зброя твоя – МИР твого духу. Міць ВІРИ. Та сяйво ЛЮБОВІ – Світло Життя..
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Володимира Калініна