Забувати не треба. Та доведеться подбати, щоб пам`ять наша не стала Меморіалом Непрощенню..Нам нашепчуть чимало причин не пробачити. Крови жадати. Рватися в бій..
Вибір за нами – чи свіча стане пекельним вогнем. Чи Сяйвом в пітьмі. Проханням очищення..
Молінням. Волінням просвічення. Щоб нарешті відкрилося нам, чому сталось тоді такеє Попущення?..
В тих жахливих часах втратили всі. Ніхто не здобув. Лиш Пітьма зібрала врожай..
Згубленими стали не лише ті, хто помер. Більше ж ті, хто вчинили оте. Тож молитися слід і за них..
Коли сили простити знайдем, значит чомусь вчимось. Значить не марная Жертва була Того, Хто прощати нас Вчив. Хто нас так Полюбив..
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Володимира Калініна