Бачити серцем

Цього дня твій маршрут позначено ірисами. Насичено фіолетовими. Сонячно-жовтими. Тигристо-барвінковими..

Іриси.. Палаючі вогники. Діти райдуги. Яскраві маячки, що осяюють путь..

Опиняєшся в храмі перед початком Літургії. І одразу сюрприз!.. Радісна несподіванка!.

Щойно переступивши поріг натрапляєш на ту літню жінку*!.. Героїню однієї з нещодавніх оповідок. Ту, що ледь зважилася зайти до храму!.. Сьогодні в хустинці. Повністю освоїлася купує свічки*..

Тож входиш до Літургії із особливим настроєм. Радісно, хОроше. Якось так – надзвичайно..

Слова молитов якось просто з`являються. Спурхують з вуст. Відлунюють в серці..

Ще трохи думається про ту жінку. Про зміни в її вигляді. В поводженні.. Та ось наступає момент, коли всі думки замовкають. Вщухають. Вгамовуються..

Святий Безсмертний, помилуй нас!.. Тілом прокочується хвиля незнаного Трепету.. Вся душа твоя стає співзвучною із цими словами.. Стає цією молитвою..

Піднімаєш голову. Ні, вона якось сама піднімається. Очі линуть догори – до Неба.. Святий Безсмертний, помилуй нас!.. Як багато в цих простих Словах!.. Святий Безсмертний, помилуй нас!..

В якийсь момент відчуваєш, що Обличчя повернуто до тебе. Вглядається в тебе. Він чує тебе.. Незбагненна і недослідима Присутність..

Не можеш фальшивити. Просиш щиро. Ревно. Вкладаєшся в них весь в ті слова. Повністю. До останньої краплини..

Повертаєшся в тут і зараз не одразу. Якось неквапно. Поступово..

Починаєш звертати увагу на присутніх. На тих, хто разом з тобою сьогодні тут молиться..

Через якийсь час помічаєш дівчинку віком близько рочку. Зручно вмостилася на татових руках. Живі темно-карі оченята. Дивиться туди – догори..

Не роззирається по сторонах. Не роздивляється розписи. Просто вдивляється..

Дивиться довго, глибоко. Навіть не кліпає. В очах спокій. Довіра. Умиротворення..

Потім увагу привертає інший малюк. Ще менший. У вишиванці. Із сіро-блакитними очиськами як два озерця. Чистими, бездонними. Простягає свої рученята туди – догори. Радісно підстрибує. Комусь посміхається..

Чомусь знову згадуються слова. Вкотре за ці кілька днів. Слова про те, що найголовніше бачиш не очима.. Найголовніше бачиш серцем!..

Благословенного всім нам вечора!

Цілую, лЮблю)