Дні заметушилися. Забігалися. Заквапилися. Загорталися..
Мчиш з пункту А в пункт Б. І так цілий день – за алфавітом..
Нагромадження подій. Зустрічей. Слів. Тож вирішуєш пройтися. Збавити оберти. Все розкласти по поличках..
Телефонуєш, щоб уточнити деталі. Слухаєш відповідь. Аж раптом хтось бере тебе за руку..
Повертаєш голову і замиловуєшся радісними шоколадними очиськами. Сяючими. Такими, що на пів-обличчя. Твою долоню міцно тримає дівчинка. На вигляд років 5-ти..
Говориш їй “привіт”. Її мама наздоганягає і зі сміхом просить “відпустити чужу тьотю”. Дівча відмовляється і енергійно мотає головою..
Каже “не тьотя. не чужа”. Тож йдеш за ручку із своєю новою подружкою. Мама трохи ніяковіє. Йде поруч. Починає розповідати..
Дізнаєшся, що це чарівне дівча зветься Лєрочкою. Що майже не розмовляє. Не спілкується. І до незнайомих людей до цього дня ніколи сама не підходила..
Дівча тим часом вчить тебе, як правильно потрібно розкидати камінці. Показує зелену травичку. Змушує видертися на бордюр. Провадить вузькою стежиною..
Її мамі і радісно, і незручно водночас. Вона робить нову спробу звільнити твою руку. Пропонує Валерії відпустити долоню і сказати “пока”. Дівчинка знову мотає головою і каже “привіт”. Мама сміється і пояснює, що так вона робить, коли не хоче прощатися..
Дорогою до під`їзду мама розповідає, як не могли влаштуватися в садочок. Як їм казали, що вони “не садіковські”. Вкотре за останній час переконуєшся, що камінці відкинуті будівничими справді від Бога..
Лєра і її мама заходять до будинку. Ти ж прямуєш до озера. Вперше за літо згадуєш про його існування..
Озеро зачекалося на тебе. Радіє твоїм крокам. Шелестить вербами..
Вирівнює тебе. Вмиротворює. Сповнює. Зцілює..
Цілує сонячними промінчиками. Голубить вітерцем. Колисає вітами..
Згадуєш знайомство із цим озерцем. Його прийняття. Дивовижну гостинність..
Стоїш на містку. Насолоджуєшся моментом. Смакуєш цілющою тишою..
Аж назустріч тобі прямує бобер. Великий такий. Діловий. Із шматком батону в зубах. Поспішає вечеряти..
Посміхаєшся. Дякуєш озерцеві. Час і тобі вирушати додому..
Благословенного всім нам вечора!
Цілую, лЮблю) 
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Катерини Бабок