Недільний ранок насупився хмарами. Трохи невиспаний. Тому похмурий..
Церковні дзвони кпинять з нього. Розливаються накруги життєрадісним сміхом. Сповіщають про початок Літургії. Запрошують..
Бачиш знайомі обличчя. Вітаєшся. Вітають і тебе..
З прикрістю відзначаєш тяжкий запах. Зрізаних лілей. Заполонив собою простір. Зробив непомітним аромат ладану. Неживим прикрашено Живе..
Запах намагається підпорядкувати собі твій настрій. Прагне прикувати до себе увагу. Прибити до землі. Перешкодити душевному піднесенню..
Починають думатися думки про форму і сутність. Про те, що часто приділяєш надмірну увагу обгортці. Випускаючи з виду внутрішній вміст. Те, що всередині..
Ретельно добираєш одежі до храму. Та чим у той самий момент виявляється сповненим твоє серце? Чи входиш ти до святині чистий від осуду, заздрості, гордощів? Скільки Любові в тобі?..
Підімаєш очі від підлоги і трохи не підстрибуєш від несподіванки. Ледь не зойкуєш.. Ніби відповідь на твої роздуми..
Жінка перед тобою в одязі схваленої форми. Та від малюнку мимоволі мороз пробігає по шкірі!.. Орнамент із крупних квітів. Щось середнє між лілеями та орхідеями. І між ними величезні черепи..
Промовляєш слова молитов. Настає час “Вірую!”. Співаєш разом з іншими. Слідкуєш за помахами руки диякона..
Раптом підімаєш очі догори. І бачиш, що з цієї точки тобі відкривається розпис стелі вівтара. Помічаєш це вперше!..
Немовля зображено воістину неймовірно!.. На складках одежі Бога Отця.. Зображення Живе. Відчуття, що Одежа розвівається вітрами..
Сьогоднішнє освітлення зробило Німб Сяючим. Ручка Немовляти піднята. Зненацька осяює. Співом диригує не диякон.. Він – Свою Рукою..
Від споглядання тієї Картини щось м`ягшає в тобі. Розквітає. Яскравішає..
Помічаєш дівчинку з батьками. Пухнасте біленьке волосся заплетене в кіски. Їй цікаво все навкруги. Із захопленням проводжає поглядом паламаря..
Підходить до підсвічника біля ікони Святому Миколаєві. І пухким пальчиком починає обережно доторкатися до свічок, які там стоять. Вражаюче зосереджена на свОму занятті..
Її тато виявляє невдоволення. Нерозуміння. Намагається осмикнути за руку..
Та вона виявляє дивовижну пруткість. Встигає ухилитися від його намагання. Закінчує розпочате – торкається Своєю Рукою всіх-всіх палаючих свічок..
По завершенню справи дівчинка спокійно і сумирно стає поруч мами. І більше навіть не озирається на підсвічник..
Літургія розгортається. Звершується. Благословенна Люблячою Рукою Того Немовляти..
БЛАГОСЛОВЕННЯ ГОСПОДНЄ НА ВАС!
Цілую, обіймаю)
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Аннет Логінової