Вулиці лЮбого серцю міста. Зустріч після тижневої розлуки. Привіт тобі!. Привіт!..
За зачиненими дверима лишаєш нерозібрані речі. Телефонні дзвінки. Нотатки і враження..
Треба поквапитися. Скоро Вечірня. Прямуєш до стародавнього храму..
Не призначаєш нікому зустріч. Та не полишає дивовижне відчуття. Що тебе там сьогодні дуже Чекають.. Тож прискорюєш крок..
Проходиш крізь браму. Мимоволі видихаєш полегшено. Після довгих доріг нарешті ти ТУТ. Нарешті ти вдома..
Не сачкуєш. Смакуєш кожним словом молитов. Промовляються серцем..
Перед очима події кількох тижнів. Обличчя. Розмови. Питання. Прохаєш про відповіді. Щоб не збитися з Шляху..
Читається Псалтир. Розчиняєшся в звуках натхненного голосу. Зникаєш. Стаєш тими словами..
ВКАЖИ МЕНІ ПУТЬ, ЯКОЮ ПІДУ, бо до Тебе підношу душу мою.
ВИЗВОЛИ МЕНЕ ВІД ВОРОГІВ МОЇХ, Господи, бо до Тебе вдаюся,
НАВЧИ МЕНЕ ТВОРИТИ ВОЛЮ ТВОЮ, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди..
Ось на чолі ароматний елей.. Благословіння.. Виходиш у розфарбований вогнями вітрин вечір..
Вулички центру міста огорнула тиша. В повітрі лишень звуки твоїх кроків..
Роззираєшся на будинки. Помічаєш, наскільки різними бувають вікна..
Є вікна, що зовсім згасли. Є такі, що лише задрімали..
Є вікна, які на когось чекають. А ще є вікна, які просто сяють..
Благословенного всім нам настрою!
Цілую, лЮблю)
Катерина Когут
Ілюстрація – картина Володимира Калініна