Коли ми прислухаємося до власної Душі і стаємо здатними розкривати своє серце, поступово нам відкривається власний внутрішній Всесвіт, що не обмежується видимою фізичною формою.
Також ми стаємо здатними побачити неосяжні Океани інших людей, які нам трапляються на Життєвому Шляхові.
В нас починає зростати сміливість і ми набуваємо вміння відпускати сторОжу, яка довгими роками змушувала нас бути островами, не даючи по-справжньому наближатися до інших всесвітів, – зверхність, напускну байдужість, горделивість, поверхневість. Ми перестаємо боятися доторкнутися Душі іншої людини, яка відкривається нам після проходження пласту із пустих слів та інформації, яка нічого про нас не говорить. Продовжити читання “Людина – не острів”