Світ постав з Любові. З Животворчої Сили Притягнення, а не з логіки. Не з капризу, але з Бачення, Якому немає рівних. З Парадоксальних Незбагненностей.
Можливість же для знищення світу відкрив перехід від щиросердого захвату до цинічної зневаги щодо Божого Витвору. А ще, здавалося б, цілковита дрібничка. Щось схоже за суттю на перекидання монетки чи доміношки. І тим особливо кумедне.
Темні сили не могли би нічого вдіяти зі світом та людством, допоки Хранителі світу пильнували Особливі Богом створені Доби. Єдине, на що вони могли сподіватися, це те, що Хранителі світу припустяться помилок і самі якось відійдуть від того, що мали оберігати.
Тож виявили одну з найвищих чеснот – терпеливість. І дочекалися такого моменту. Ще виявили віру й надію – не складали рук чи лап. Що там у них. Любові виявити не могли – бо це єдине, що вони не здатні відчути. Тому Любов – наймогутніша зі зброй проти них.
Як це все сталося? А просто. Хранителі світу, Воїни Світла почали виявляти зарозумілість та гордість. Нездатність людського розуму збагнути ЯК, ЯКИМ ЧИНОМ є можливими Особливі Доби в році з-поміж звичайних зробила їх нетерпимими до Божої Таємниці. Винищувачами всього, що є некерованим людськими хотіннями.
Темні підчепили їх на простий гачок – змусили пояснювати те, що пояснити було неможливо. Вжили маніпуляцію – ” не можете пояснити, то значить цього не існує”. Ніби існують пояснення, як так, що людина, така тверда та нерозчинна, переважно складається з води. І для решти Божих загадок.
І та нездатність пояснити почала дратувати Хранителів світу. Спочатку це було щось подібне на дзижчання комарика чи мошки. А потім почало зводити щелепи особливо у поєднання із глузуванням щодо “святкування після світського нового року”. І так допекло.
Але не лише це спрацювало. Далі більше. На тлі такого озлоблення Хранителів світу на те, що мали пильнувати, темні виявили…смирення. Здатність не колупатися, скрививши губи, не влаштовувати Богові допит, а просто використовувати те, що працює. Ну, створив Він Особливі Доби, ну, і створив. Захотів так, то й захотів. Головне, що вони Є.
І ось тут почалося найцікавіше. Вони знали з вже відкритого людьми, що Особливі Доби – це певні Віконця для більшої почутості прохань. Миті, запліднені Логосом. Певні отвори в полотні звичайних днів, в які слід цілити пильно добраними словами та намірами. Адже удар по такій Добі є ударом по самому Життю.
На свою почутість Богом вони не сподівалися. Адже заслуги мали, м’яко кажучи, невеликі перед Ним. І тим знову ж таки на відміну від Хранителів світу виявили, як це не чудернацько, чесноту.
Але зараз про інше. Отож на власну почутість не сподівалися, то що зробили? Вчинили креативно й дотепно. Звісно тут вже без цинізму не обійшлося. Але на те ж вони і темні, щоби бути цинічними.
Вони змусили Хранителів світу руками пропагандистів почати клясти ці Доби. В Особливі Доби почала лунати брехня й хула на Духа Святого. Тож Хранителі світу лупили по самих собі.
І це дуже веселило темних. Адже не могли й помріяти, що ті самі собі так активно шкодитимуть.
Все довкола почало руйнуватися. Цвинтарі зростали, немов на дріжджах. Та вони засліплені не годні були зупинитися – обізлювалися ще дужче.
Темні шаманили, підстрибуючи в ритуальних танцях. Наспівуючи “пізно-пізно-пізно”. Щоби згасити будь-які порухи змінити ситуацію.
Небесні ж мешканці продовжували вболівати за людей і за світ. Щоби увімкнулася воля до пізнання рятівної Істини. Щоби Любов з такої, яка ледве жевріє, запалала у серцях й тим самим одномоментно зруйнувала плани повсталої темряви.
© Катерина Когут, 19.12.2023 “Сила, з Якої Сотворено світ” з циклу “Легенди землі приречених”