В мороці дум пропускаєм світанки. Не радієм веселці. Чекаємо вечора..
Як удав полонив поглядом бідолашного кролика. Так і смерть прикула до себе нашу увагу. Не бачим Життя..
Бракує Любові живим до живих. Жалкуємо слів. Рахуєм обійми. Хвилин не знайдемо..
Цінуємо, цитуємо, шануємо лише тих, хто пішов..
Вигадуєм символи. Кумирно вшановуєм дати. Ніби потрібне якесь певне число, щоб згадалися ті, хто нам дорогий..
За втрати образившись, серце закрили. Від Світла сховалися. Самі віддалились від Того, Хто смертю своєю смерть переміг..
Мстимося за біль. Прагнемо знищень. Воліємо вдарити дужче..
Забувши про те, що саме чомусь через Хрест радість прийшла світу цьому і нам всім..
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Володимира Калініна