Як ти – мені, так і я – тобі.. Очі за очі. Зуби за зуби..
Ось так і темнішаємо..
Вірна доріжка для того, аби стати гіршими..
Той, на кого прогнівилися ми, стає нашим Правителем..
Змушує нас грати в ігри свої, замовляє танок..
Книжки прочитали. Закони завчили. Та головне пропустили..
Що без Любові все марним стає. Стає нежиттям..
Наше Его знаходить нам купу причин, чому б від Неї відмовитися..
Нелогічна, невчасна. Може болю завдати. І ніяких гарантій..
Та хіба цьому хотів нас навчити, Той, Хто зазнав хресних мук?
І з Любові Воскрес. З Любові до нас..
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Володимира Калініна “Левій Матвій”