Майбутній ієромонах, щойно демобілізувавшись з війська, вирішив зустрітися із однією київською блаженною на ім`я Олександра. Що мешкала при Флорівському монастирі.
Жила вона в коридорчику на бетоні. Не маючи навіть власної кімнатки. Завжди ходила боса. Їй приносили їжу. А вона її відносила до психлікарні і підгодовувала хворих.
Він чув про неї від священика, що служив в містечку, де розташовувалася їхня військова частина. Якому через вірян вона неодноразово переказувала пророцтва. Одне з них було особливо вражаючим. Воно стосувалося храму.
Храм ще будувався. А священик служив в будиночку. І постійно під час Служби Божої з горища чулися якісь неприродні звуки. Гуркіт. Різного роду удари по стелі тощо. Служба закінчувалася – звуковий супровід також припинявся.
Одного дня Олександра попросила передати священику, що буде удар. І коли він не буде уважний, то можуть загинути люди. Богобірній силі настільки була недовподоби Служба Божа в тому місці. Слава Богу, священик дослухався до попередження, вкладеного в уста блаженної. І в якийсь момент Служби, коли звуки стали особливо виразними, вискочив з вівтаря і наказав людям відійти подалі. Наступної миті відбувся і кусок стелі, де перед тим стояли люди, обвалився.
Всі ці історії збурювали цікавість хлопчини. Йому кортіло побачити її на власні очі. Цікаво було, що вона про нього скаже. Отож одразу після армії вирушив до неї.
Перша ж її фраза виявилася шокуючою:
- Синочку, де ж ти ходиш?
- Ви помиляєтеся, матінко, я Вас вперше бачу, – відповів він здивовано.
- Синочку, я давно на тебе чекаю. Благослови мене!
- Та хто ж я такий, щоб Вас благословляти?!
- Ну, перехрести.
Він виконав її побажання. Перехрестив. - Все, – каже блаженна, – будеш ієромонахом. Тільки у тебе вибір є. Станеш ієромонахом, якщо не поїдеш на весілля, куди тебе запрошуватимуть. Там тобі Лихий жінку приготував. Щоб не вийшло “женився – сказився”. Бо побачиш її, то вже не зможеш від неї відірватися. Отож щоб стати ієромонахом, мусиш повернутися до Києва.
Блаженна попередила: - Коли не знатимеш, що робити і як, відкривай Біблію і читай. Новий Заповіт, Євангеліє – що матимеш під рукою. Відкривай і читай.
Хлопчина розповів, що роздумував про монашество, але сумнівався. Не впевнений, що зможе нести той хрест. Не знає, чи достойний.
Блаженна відповіла: - Не сумнівайся, синочку. Від утроби матері ти до того покликаний.
По поверненню додому на нього справді чекало запрошення на весілля. Всі поради блаженної з голови вивітрилися. І він зібрався їхати туди.
Не спинило навіть те, що прямо перед весіллям сильно захворів. Лукавий навіював думки, що коли той вип`є на весіллі 200 грамів, то кашель його пройде.
Врятувало лише те, що вже безпосередньо перед поїздкою відкрив – таки Євангеліє. І тричі випадали такі фрагменти, які вказували йому, що їхати не слід.
Наступного дня він пішов до сповіді й Причастя, тоді всі слова і настанови блаженної пригадалися. А до того було все темно.
Вже будучи ієромонахом, він неодноразово звертався до неї за порадами. Чимало чудес та прозорливості виявлялося через неї.
Однією із її настанов була наступна: “Доки ви живі, ніколи не розслабляйтеся. Не втрачайте пильності”.
І розповіла, як була подумала, що оскільки вже є старою, то не має пристрастей. Вирішила, що стала безпристрасною. І Бог дав їй можливість переконатися у зворотньому. Попустивши появу в її житті втіленої у людську подобу богобірної сили.
В будівлі прорвало трубу. Лагодити яку прийшов старенький сантехнік дуже “благообразний” на вигляд. Доки він здійснював ремонт, блаженна підгодовувала його. І після усунення розриву продовжив ходити до неї на щовечірні чаювання. Все виглядало цілком невинним. Та вона помітила, що щось почало заважати їй молитися. Вона вже тривалий час була думками лише з Богом. А тут весь час відволікалася. Тоді і збагнула, що щось не так. Всю ніч вона молилася, аж доки їй відкрилося, з чим вона стикнулася. Коли почала промовляти: “Нехай воскресне Бог”, серед ночі пролунало таке ревіння, що його було чутно навкруги.
- Тож, – повторила блаженна, – доки ви живі, не розслабляйтеся. Не втрачайте пильності.
Блаженна Олександро, вiрю, що твоя молитва сильна перед Богом, помолися за всiх нас!
Тільки правдиві невигадані історії істинно укріплюють віру. Це одна з таких.
© Катерина Когут