Нас рано вчать компромісам із совістю. Мистецтву сидіння між двох стільців. Служінню двом господарам..
Цькують прямолінійність. Переконують, що ласкаве теля двох маток ссе. Не ласкаве теє телятко – лукаве..
Навчають перемішувати грішне з праведним. Чорне із білим. Жити не своїм розумом. Не слухати Серця..
Наше “так” більше не “так”. А “ні” – перестало бути “ні”..
Нас вчать боятися мати власну позицію. Соромлять. Тож натомість доводиться займати позу..
Втішають, що “разочок” не рахується навіть. Розповідають, що буцімто нічого страшного якщо трошки..
Тож ми буваємо трішки нещирі. Трішки грішні. Трішки вагітні..
Нас навчають прагнути в усьому вигоди. Жити корисливо. Шукати наживи..
Вчать хапатися за спокусливі пропозиції. Вірити принадним обіцянкам. Дозволяти замилювати своє Око..
Подібні розмови не додають прихильників. Мовлене може не сподобатися. Викликати обурення. Тебе відштовхуть найдорожчі..
Не лякайся й не бійся цього. Сказано ж, що ніхто сподіватись не може на людських синів. Ти – не виключення..
Та завжди пам`ятай. Коли Бог із тобою, то й один у полі – Воїн..
Цілую, обіймаю)
© Катерина Когут, 08.11.2018