Коли спілкуєшся з людьми облесними,
Змія лукава обвиває серце.
Та мружить кільцями.
І огортає холодом.
Тож все, що увійде,
Ти спожиєш із трунком.
Не грій змії у грудях.
Жени її підступну.
Не дай їй влади.
Бо загубить душу.
Там, де Любов, нема лукавству місця.
Нема їм місця разом.
Не можуть поєднатися вони.
Як із вогнем вода.
Пильнуй свій відгук людей.
Уважним будь.
Не пропусти того,
Кому душа радіє.
І грає так,
Мов немовля у чреві Лисавети.
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Володимира Калініна “Фреска, що оживає”