No Comments

Бувають моменти в житті, коли душа твоя втрапляє у сіті. Чужих інтриг, хворобливих ігор, облудного неправдомовства. І ти не можеш злетіти, не відчуваєш натхнення.

Твоєї вини в тому немає – ніколи не знаєш, де птахолов розкине свої сіті. Та тепер доводиться щось робити – якось рятуватися з пастки.

Тож рушаєш до стародавнього храму, сподіваючись на щось – ще до кінця не розуміючи на що. В його стінах якось одразу стає спокійно… Ще немає бажаної радості та легкості, але відчуваєш як поступово умиротворення заповнює твої груди…В храмі триває вечірня. Відбувається священне Дійство. Звучний голос читця перемежовується зі співом хору, що лунає десь згори і прокочується хвилею по всьому храму…Якийсь час просто заворожено спостерігаєш за всім, що відбувається довкола, намагаючись нічого не пропустити…

Дим ладану. Сяйво запалених свічок. Живописні лики святих. Простір вщерть наповнений співом. Кожен проспіваний куплет відгукується у тобі піднесенням…

А якоїсь миті усвідомлюєш, що сталося диво… – ти знову можеш літати!.. Що якимось дивовижним чином душа твоя очистилася від всього того, що склеювало крила. І вона знову вільна – знову сягає небес!..

Дихається напрочуд легко. Ти відчуваєш себе наповненим благодаттю і дуже вдячним за свій чудесний порятунок!..

Твоє серце знову сповнене любові, а ти сам готовий далі перевертати цей світ догори дригом. Чим і починаєш одразу займатися 

Катерина Когут, 2017

Залишити відповідь

Индекс цитирования.