No Comments

Які наші шанси розпізнати істину в непоказній упаковці, якщо на ній не буде відповідного маркування чи етикетки?

Ми стали до кумедного зацикленими на матеріальному. На зовнішньому. На показному. Декларуємо, що наші скарби на небі, та всією своєю поведінкою доводимо зворотнє. Ми вже навіть не помічаємо, що довіра до чиїхось слів для нас вимірюється крутизною його тачки та респектабельністю “упаковки”.

Якщо маєте достатньо впевненості у собі, дозвольте собі нехитру розвагу. Посвітіть звичайним телефоном там, де від вас очікують прагнення справити враження. Поруште дрес-код, поєднайте щось важкопоєднуване у власному прикиді, коли від вас чекатимуть бажання сподобатися. Прикольно спостерігати, як в голові людини, яка звикла оцінювати людей “по одежці”, починають рватися стереотипи. Ми не відповідаємо її очікуванням, тому збурюємо цілий вир у її свідомості.

Пам’ятаєте епізод з фільму про Індіану Джонса, коли героям потрібно було розпізнати Святий Грааль серед великої кількості несправжніх кубків. На поличці стояли чаші нечуваної краси з дорогоцінних металів, оздоблені коштовних камінням. Редиска Донован вхопив одну з них і отримав неминучі наслідки своєї орієнтації на зовнішний вигляд. Індіана Джонс обирав інакше – зважаючи на сутність. І обрав саму звичайнісіньку, непоказну чашу – “чашу звичайного теслі” і вона виявилася справжнім Граалем.

Звісно кінематограф – це не зовсім те місце, де слід шукати істин. Та образ, як на мене дуже влучний. І повертає нас до того ж питання. А нам вдалося б відрізнити справжню чашу з-поміж фальшивих? А ми здатні розпізнати істину, коли на ній не має відповідного припису? А повірили б ми Тому, хто ходив у звичайних одежах?..

Катерина Когут, 2017

Залишити відповідь

Индекс цитирования.