Ми вже з Вами говорили про те, що кожен з нас має своє призначення і приходить у цей світ із власними завданнями, які покликаний тут вирішити. Сила, що нас створила, дбає про те, щоб у людини виявилися всі необхідні здібності, таланти і дарування, аби ми були здатними виконати свою місію якнайкраще. Вони (здібності, таланти, дарування) відкриваються нам у процесі Життя (якісь в дитинстві, про наявність інших дізнаємося пізніше) та саме через їхню реалізацію ми крок за кроком вибрідаємо на Свій Шлях. Адже вони слугують для нас дороговказами.
Задумка зрозуміла, звучить все логічно і просто. Та чому ж тоді у нас такі складнощі із розумінням свого Місця в житті? Чому ми з вами живемо як живемо?
Тому що з цього місця в історії про Задум щодо нас на сцену виходять другорядні герої, які в силу різних причин збивають нас з Нашого Шляху і переконують або частіше змушують плестися якоюсь чужою вигаданою ними стежиною. У більшості своїй ми зростаємо добряче затюканими своїми батьками, недолюбленими і недохваленими, присоромленими та недооціненими школою тощо.
Нам з дитинства впарюють псевдо-істину про “синицю в руках”, а ми ще занадто наївні для того, щоб їй опиратися. До чого тут взагалі синиця, можна було б запитати? Най літає собі пташечка!
Багатьом з нас наполегливо втовкмачували, що нам не варто “розкочувати губу”, що ми не такі здібні як X чи Y, що нам варто обрати для себе щось скромніше, що у нас нічого не вийде, щоб ми високо не підносилися тощо. Руйнували наші мрії, ранили нашу душу, нівечили нашу самооцінку.
Навіщо? Гарне питання. Хтось аби ми їх не перевершили у своїх досягненнях, інші – аби не відпускати нас від себе, а завжди мати напохваті. Хтось через нездатність повірити, що їм дісталося дитя здібностями та даруваннями, що відрізняються або значно перевершують їхні тощо.
Тому і розуміння свого Призначення і Волі щодо нас так ускладнено. Адже нам доводиться розібратися і відкинути всю цю купу чужих оцінок, образ, страхів та сумнівів.
А тепер – ВИШНЯ НА ТОРТІ. Те, що хтось нам там чогось наговорив і тим самим ускладнив завдання, не звільняє нас від його виконання. І саме ми з вами продовжуємо бути відповідальними за те, як застосували Даровані нам здібності і таланти. І Життя суворо з нас запитує, коли ми намагаємося ховати від світу свічку, яку воно запалило із такою любов’ю, замість того, щоб осяювати нею світ. Таким нелогічним поводженням із ми здатні нарватися на справжнісіньку “пожежу” в нашому житті, коли все починає летіти шкереберть, а ми виявляємося змушеними дістати свої заховані дарування і таланти і явити їх світові. Бо ситуація складеться так, що пройти ми її зможемо лишень за допомогою них.
Пам’ятаєте, як співає Наутілус:
И если завтра начнётся пожар,
И всё здание будет в огне,
Мы погибнем без этих крыльев,
Которые нравились мне.
Ми вже говорили з вами, що Життя невблаганне і любляче. Тому продовжує давати нам можливості для реалізації того, що так щедро нам подарувала. Нам потрібно просто виконати свою частину роботу і протягнути руку, вхопившись за свій шанс вийти на новий рівень. Та про це поговоримо у продовженні, а то буде ЗАБАГАТОБУКВ 😉
Доброго всім ранку)
© Катерина Когут, 2017