Є моменти, коли доводиться особливо дбати аби не охолола твоя любов, аби не ослабла твоя віра. Коли крила твої стомилися і здається, що нічого не радує…
Знайдуться ті, хто затулятиме від тебе сонце. Знайдуться ті, хто шепотітиме, що попереду нічого не чекає. Знайдуться ті, хто переконуватиме, що на нас махнули рукою та втомилися любити. Знайдуться ті, хто допомагатиме бачити лише найгірше. Знайдуться ті, хто прагнутиме перетворити на попелище полум’я твого серця…
Тож можеш відчути, що твій дух потребує підсилення. Що струдженій душі необхідне підживлення. Тому знаходиш час і можливість бувати в храмі частіше. Не даєш упіймати себе щоденній метушні. Розставляєш пріоритети. Визначаєш, що головніше. Вимикаєш телефон – все зачекає, всі зачекають…
Посеред тижня в храмі просторо. Без зусиль концентруєшся на відчуттях. Палахкотять свічки. Згори на тебе дивляться лики євангелистів. Почуваєшся затишно і святково водночас. Голоси священників, спів хору. Слова молитов сягають купола і опускаються донизу, проходячи крізь тебе…
БЛАГОСЛОВИ, ДУШЕ МОЯ!.. І ти відчуваєш, як очищуєшся… Від інформаційного бруду… Від кіптяви переживань… Від налиплих думок, вражень, історій… Від чужого невірства, своїх і чиїхось сумнівів… Відчуваєш, як починає знову сяяти твоя душа…
ХВАЛИ, ДУШЕ МОЯ!.. І ти оновлюєшся… З’являється реальне відчуття, що клітини. Ні, навіть молекули перегруповуться і виструнчуються в новому порядку. Якомусь дуже правильному. І ти відчуваєш себе сповненим сил, напоєним наснагою, відновленим для своїх Маленьких великих справ…
Можна рушати… Знову поринати у світ… Ні, ще трошки… Лише хвильку… Дякую Тобі! Дякую!..
Життєствердного всім нам настрою і благословенного дня! Цілую, обіймаю) 
© Катерина Когут
P.S. Ілюстрація – картина Annet Loginova “Ангел Світла”