Не існувати – жити відповідально.
Кожна мить нехай буде як перша. Кожна мить – мов остання..
Не боятися, не страшитися.
Бо що в тебе можна забрати? Що маєш насправді свогО?.
Не жадати легкої стежини.
Бо на ній вже чатують мисливці. Птахолов натягує сіти..
Не нарікати на шлях.
Цілувати каміння. Гладити терня. В тОму спасіння..
Не бажати пророків.
Бо розплатишся ціною безмірною. Душею заплатиш..
Не гнути свого.
Забути “яхочу”. Шукати волі Його на землі. Так цікавіше..
Не забувати, що у Творця немає нічого безглуздого.
Всякий день – намистина в намисті. Кожна зустріч для чогось..
Відчути Світло.
Поринути в Нього. І …повернутись..
Повернутись, щоб знову служити.
Коли любиш ярмо, воно не важке. Воно й не ярмо..
Тож не існувати – жити відповідально.
Кожна мить нехай буде як перша. Кожна мить – мов остання.
© Катерина Когут