Якщо хоч іноді піднімати очі до неба, то можна побачити там дивовижну річ. Те, як летить пара птахів.
Вони не потребують візуального підтвердження, що партнер летить поруч. Відчувають це.
Те ж саме стосується гармонійних взаємин.
Коли їх збудовано не на пристрасті чи корисливості, коли це єднання душ, то дуже легко відчути оте незбагненне – Я ПОРУЧ.
Самостійний політ птаха – це красиво. Віртуозні піруети, кружляння на повітряних потоках.
Та коли птахи летять вдвох, це дивовижний танець. Рух одного підхоплює й продовжує інший.
Наш час спонукає нас забути про небо. Про птахів в ньому. Старається вхопити наші очі й увагу.
Та світ сповнений таємниць. Він зітканий з Таїни та життєвонеобхідних підказок.
Тож коли потребуємо підтримки чи відповідей, Життя здатне давати їх в найнезбагненніші способи.
Просто поглядаймо в небо. Хоч іноді. Кажуть, це здатне надихати.
© Катерина Когут, 23.05.2022