Дуже важливо відрізняти ЛЮБОВ від зачіпленого его, від бажання володіти чи самоствердитися.
Справді варто вчитися цьому. Бо у більшості випадків то лише подоба любові.
До ЛЮБОВІ включено і душу, і тіло. Так, тіло ніякий не ворог. Друг.
Звісно, спонукання тіла не можуть бути найголовнішими. Має бути дослухання. Баланс, гармонія та довіра.
Сучасна культура та інфопростір спонукають до розщеплення душі з тілом. Розсмикують, затуркують. Максимум – апелюють до чогось одного.
Та це невірне розділення. Ерос – один з рівнів ЛЮБОВІ. Колись говорили з вами, що греки розрізняють щонайменше 8 видів її.
Святі отці нерідко вживають образ закоханості, коли намагаються пояснити, як людина має прагнути Бога. Намагатися проводити разом якомога більше часу. Хотіти ближчого контакту.
Богослови кажуть, що простим відкиданням еросу в собі людиною відкидається можливість справжнього Богопрагнення й Богопізнання. Адже виникає невірне, ілюзорне уявлення про себе.
Немає реалістичного уявлення про себе, то кому ж Бог відкриватиметься в такому випадкові? Фантомові?
Відтак духовні здобутки у більшості виявляються ілюзорними.
Проте й зведення ЛЮБОВІ до еросу є неприпустим. Адже це лише одна зі сходинок. Один з шарів.
Важливо бути чесними із собою. Не заплутуватися. І не самообманюватися.
ЛЮБОВ же – найсильніша із Сил.
© Катерина Когут, 09.06.2022