Як ніколи раніше, нам з вами зараз потрібні класні історії. Якісь такі, з яких можна було би почерпнути наснагу, щось пізнавальне.
Ім’я Черчілля зараз часто згадується. Та поговорити воліється не просто про нього, а про чудовий дует. Вінстона та Клементини.
Давайте пригадаємо те, що колись обговорювали. Що жінку та чоловіка сотворено рівними, але РІЗНИМИ.
Різними фізично, із різними функціями. Але такими, що при гармонійному поєднанні здатні доповнювати та посилювати одне одного.
Пригадуємо, значення грецького слова. Адамові було сотворено не рабиню, не обслугу – рівноцінну Помічницю, Заступницю, Захисницю, ту, яка приходитиме на допомогу.
Антропологи доповнюють. Що жінка, за стародавньою природою, це СТРАЖ. І для цього її наділено особливостями тілобудови та чуття.
Чоловіка ж призначення – відповідальність, прийняття важливих доленосних рішень.
І на їхніх фото, і в їхній історії ми це все бачимо. У них дуже прикольний початок взаємин. Вони зустрілися на балу і він спромігся просто почервоніти і дивитися на неї, не зважившись підійти.
А через чотири роки вони знову зустрілися. І він вже не відходив від неї. Намагаючись зацікавити розмовою та розсмішити.
Клементина – єдина людина, хто міг собі дозволити відкрито протистояти думці Вінстона Черчілля. Але найголовніше, що єдина людина, до якої він справді прислухався. Одного разу дійшло навіть до запускання в нього тарілкою зі шпинатом на урочистому обіді.
Пара жартувала з цього приводу, що вона – “політичне сумління” чоловіка. Ще вона була його очима та вухами. І її враження про відвідування місць чи країн він брав за основу для подальших дій.
Він абсолютно не вмів слухати. Вона знайшла вихід – писала йому записки. Саме завдяки цьому картина їхніх взаємин є яскравою.
Коли він був вже дуже літнім, його запитали, ким би він став, якщо не був би тим, ким є. Він, не замислюючись, сказав, “Одне мало би бути незмінним – чоловіком міссіс Черчілль”.
© Катерина Когут, 07.04.2022