Літургія. Храм Божий. Ніде яблуку впасти..
Селфі, трансляції, стріми, спалахи камер..
Розмови, посмішки, враження. Такі різні емоції..
Святині – політичні арени. Амфітеатри..
Видовищ чи хліба нам?.. Чи того разом з іншим?..
Сюрреалізм. Химерність. Божевільна фантасмагорія..
Терміново ковтнути Неба. Спити Живої Води..
Заповідна зона. Дім Бога Живого, який обізвали “музеєм”..
Там огорнутися благодатною тишою. Слухати, як падає сніг..
Довго роздивлятися іконостас. Раптом побачити, як Він усміхається тобі..
Посмішкою радісної зустрічі. Від якої миттю возрадується у тобі все змучене та понівечене..
Втекти від розповідей екскурсоводів. Стояти на хорАх..
Полишити відчуття часУ. Зависнути між реальностями..
Зникнути для світу. Відродитися для того, що Завжди..
Ходити навшпиньках. Молитися пошепки. Сидіти на східцях..
Торкатися наріжних каменів. Заглядати в очі Святих на розписах..
Щоб колись змогти упізнати Його. Хоча би при ламанні Хлібів..
Цілую, обіймаю)
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Володимира Калініна