Якийсь час він перебував у розпачі. Інтернет явно сприяв розвиткові людей і це могло порушити його плани зі знищення світу та людства.
Люди багато читали, бо отримали доступ до величезної купи дивовижних видань. Завівши сторінки у соцмережах, починали творити щось типу власних журналів. Натхненно писали поезію, прозу, ділилися сокровенним, взаємопосилювалися.
Він саме сидів в кабінеті й безцільно водив очима книжковими поличками, ніби намагаючись за щось зачепитися. Раптом помітив дитячу книжку серед купи своїх. Це була книга, яку колись купив доньці, бо типу “бестселлер”.
Узяв її до рук й почав гортати, розглядаючи ілюстрації. Там дівчинка втрапила через кролячу нору до Дивної Країни, де їй зустрілися купа явно малоадекватних створінь.
Його серце закалаталося. Воно!.. Ось воно!.. Ось у що треба перетворити користування Інтернетом, щоб плани вдалося реалізувати!..
Має змінитися характер подачі посилань. Безкінечна стрічка, яку істотки будуть бездумно гортати, рухаючись ВНИЗ-ВНИЗ. Як дівчинка з тієї химерної казочки.
Вони будуть вважати, що заглиблюються, “рухаються до Центру Землі”. А насправді підсвідомість буде сприймати команду НИЖЧЕ. ЗНИЖЕННЯ. Розвитку, життєвих сил, розуміння, життєвого тонусу, бажання жити й щось робити.
Але не лише це! Далі йому важко було сформулювати, бо пам’ятав лише стан розфокусованості після її прочитання. Тож щоби кристалізувати думку він кинувся до комп’ютера. Задля пошуків відгуків на книгу.
Отож вона летить униз і бачить РІЗНІ ПОЛИЧКИ із РІЗНИМИ ПРЕДМЕТАМИ. І котрісь дорогою бере до рук. Якісь відставляє назад. Дорогою пробує зосередитися, щось обдумати, щось пригадати, але нічого не виходить.
Дівчинка потім бачить написи з командами “З’ЇЖ”, “ВИПИЙ”. Це і робить. Яка слухняна гарна дівчинка, зареготав він. Тож після скролінгу людиною фрази-команди виконуються значно охочіше. Це він собі занотував у розділ “Дресирування істоток”.
Від споживання знайденого вона то збільшується, то зменшується. Він зупинився. Точно теж саме відбувається від поглинання інформації – щось роздуває его, а щось змушує скулитися.
І після того хаотичного збільшення-зменшення вже не може зрозуміти, хто вона така. Повністю дезорієнтована. Мусить запитувати про себе у божевільних мешканців Країни, які роблять щось таке, що не налазить на голову. Створюючи хронічно розірване мислення.
Коли намагалася прочитати щось напам’ять із колись вивченого, то виходила нісенітниця. Голова була настільки замакітреною, що слова у віршиках ставали химерними.
Відтак рядки були беззмістовними. Вона розгубилася і плакала, не розуміючи, що трапилося з її пам’яттю в тому середовищі абсурду.
О!.. Заволав він вголос. Це те, що треба!.. Такими дезорієнтованими мають стати істотки. Щоби думки найпридуркуватіших профінансованих псевдоекспертів сприймати потім на власний рахунок.
Він продовжував. Ага, різні герої уособлюють різні психічні хвороби. Й не помічають власної нездоровості. Ну, це його звісно ж не стосується, тому це він швиденько прогортав.
Хм, фрейдистські символи.. Збільшення-зменшення. Найкращий розмір, щоби увійти. Знову почав строчити – “сексуалізація користування” написав і підкреслив кількома рисками.
Істотки не розумітимуть, чому їх так тягне погортати посилання, погладити екран. Мозок буде отримувати сигнали “приємно”, “збуджує”, а вони не знатимуть, що з ними відбувається і чому реагують як реагують. Чому будуть зваблені ілюзією, що “це заспокоює”, а насправді робитиме залежними та психічно нестійкими.
Звісно були і нюанси. Дівчинки явно бачила неадекватність тих персонажів. Відстоювала свою думку, не пасувала перед такими речами як “авторитет”, “статус”, “старші”. Сперечалася навіть із королевою.
Та скільки тих, хто розумітимуть, що персонажі, які їм траплятимуться у прорекламованих пабліках й блогах, “всього лишень карти з колоди”? Одиниці. І їх хейтитимуть його боти. Тож має спрацювати.
ВНИЗ-ВНИЗ-ВНИЗ. Написав він і його очі заполум’яніли хворобливим блиском. Раптом в пам’яті згадалася інша Дівчинка, не казкова, Яка рухалася високими сходинками в протилежному напрямкові ВИЩЕ-ВИЩЕ-ВИЩЕ.
Його обличчя одразу набуло ненависного вигляду. Про цей напрямок істотки мають забути назавжди. Відмітив собі, що має більш інтенсивно працювати в напрямкові дискредитації Хранителів світу та того, що вони сповідували. Їхня віра має набути вигляду абсурдизму та непереконливості. Вустами маніпульованих ним промовців мало почати підривання Основ, всього того, що колись посилювало людей Божою Силою.
Дівчинка з казки народилася тоді, коли в її країні календар вже було пересмикнуто, неначе колоду карт рукою шулера.І Особливі Доби в році стали підміненими, тому не давали потрібних плодів. Відтак все робилося абсурдним. Бо втрачало вірні Точки Координат.
Неказкова Дівчинка, від згадки про Яку його аж тіпало, нагадувала про існування Ангелів. Котрими була навчена розрізняти Істину від облуддя. Знання здобувала не егоцентричним думанням – чистим серцем.
Його обличчя перерізала крива усмішка. О, ідея ще краще. Істотки мають думати, що йдуть вверх, догори, що еволюціонують та прогресують. А насправді ж спускатимуться в бік плінтусу.
Від тієї посмішки раптом тріснуло скло в книжковій шафі, в якій було його відображення. Та він того не помітив. Як і чимало інших речей.
© Катерина Когут, 04.12.2023 “Вниз-вниз-вниз” з циклу “Легенди землі приречених”