Існує ілюзія, що ревнощі залежать від поведінки, стилю життя тощо. Нібито провокують їх.
Тож та людина, яку приревнували, може спробувати перестати спілкуватися, облишити заняття. Навіть начепити на себе щось типу мішка.
Та зі здивуванням відзначить, що ревнощів не поменшало. Навпаки – примножилися. І самі вияви стають агресивнішими.
Окрім взаємин, ми ще маємо певні покликання. Дари з талантами, які належить реалізувати. Тож зведення себе до тіні – це не варіант.
Нагадаймо собі те, що вже обговорювали.
Вірність – це не відсутність зради, бо ніхто не глянув. Бо не було пропозицій.
Вірність – це некористання подібними можливостями. Навіть якщо їх сила-силенна.
Некористання не через чекання медалі за це. Через типу вияв “праведності”.
Вірність – це коли всі інші люди раптом втрачають для тебе стать. Гарні, розумні, реалізовані тощо.
Вірність – це коли серед тисяч чи й мільонів очей виглядаєш ТІ.
© Катерина Когут, 07.07.2022