Переконана, що більшість вперше почує ім’я Ядвига. А це ЛЮБОВ Тараса Шевченка. Почуття до якої неймовірним чином вплинули на нього.
Гарно сказано. “Дослідження кохання — величезне, важливе завдання, яке безмежно збагачує. У тому, кого і як любить велика та й усяка людина, розкривається суспільство, історія цілого покоління… Особливо це вірно стосовно Тараса Шевченка”.
Дослідники кажуть, що свободолюбство, яке ми знаємо як визначну рису його, він розвинув в собі, завдяки спілкуванню із нею. Адже саме такими були її переконання.
Давайте поглянемо на знахідки біографів митця.
5 вересня 1857 року, через 27 років після знайомства, Шевченко занотовує: “Уві сні бачив церкву святої Анни у Вільні і в цій церкві милу Дуню, що молиться, чорноброву Гусиківську”. Дзюня, Дуня, Ядвіга – це все про неї.
Дослідники кажуть, що Дуня, як називав її він, була близькою йому не лише інтимно, але передусім духовно.
Дуже вродлива, походила з Варшави, але після смерті батьків жила в заможної тітки, міщанки у Вільно. Наймичка, але вільна. Обслуговувала клієнток з аристократії.
Дівчина вміла писати й читати, мріяла вступити до Віленського університету, була знайома з багатьма студентами й цікавилася їхнім культурно-політичним життям.
Вона познайомила його з творчістю Адама Міцкевича. Ввела до кола патріотів-учасників революційного руху того часу.
Вперше в житті хлопець почув слова: «За нашу і вашу свободу». Почув ім’я польського історика та політичного діяча-демократа Йоахима Лелевеля.
Від Ядвіги дістав також книжечку, видану у Вільно, яка називалася «Про угоди поміщиків із селянами». Автор закликав поміщиків дати кріпакам волю і особисту власність. Ядвіга пояснила Тарасові, що царські власті заборонили книжечку і кожному, хто її переховує, загрожує сувора кара.
Михайло Чалий розповідає, що коли Шевченко познайомився із нею, то “вперше усвідомив і глибоко відчув свою людську гідність. Любов до цієї дівчини, яка належала до іншого кола, з незалежним складом думок, мала великий вплив на його забиту, загнану, але дуже вразливу натуру. Ця перша прихильність, за визнанням самого поета, облагородила його душу, піднісши його у власних очах”.
“Я тоді вперше прийшов до думки, — так згодом розповідав Тарас Григорович Іванові Сошенкові, — чому й нам, нещасним кріпакам, не бути такими ж людьми, як й інші свобідні верстви”.
Михайло Чалий так оцінював стосунки Гусиковської й Шевченка: “…вона доброю стороною глибоко вплинула на його серце”.
Чогось Стус пригадався тут. Його листи до сина. Дуже перегукується зміст.
“Намагайся, щоб дівчина була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Дівчина має надати Тобі змогу – кращати, а не гіршати.
Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом.
Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш – то розумнішаєш.
Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю”.
© Катерина Когут, 12.07.2022