Маршрутка. Ранок. Година пік. Сонні обличчя, штовханина. Сидимо ззаду, поглядаючи на годинник.
Зупинка. Входить бабуся. Одягнена охайно. Починає голосно декламувати щось на релігійну тематику, ні до кого не звертаючись.
Обличчя з сонних стають переляканими. Місця навколо бабки різко більшає. Від екстреного вискакування з маршрутки людей утримує тільки година пік та вже оплачений проїзд. Натхнена таким успіхом, бабулька з безглуздим виразом обличчя продовжує монолог.
Маршрутка зупиняється на зупинці. Входять нові пасажири.
Обличчя бабульки на мить стало зовсім осмисленим. Вона бадьоренько скомандувала тим, хто щойно увійшов:
– Не стійте в дверях. Проходьте по салону.
І продовжила свою розповідь про церкви, психлікарні тощо.
Коли маршрутка почала пригальмовувати перед потрібної їй зупинкою, бабка раптово стала цілковито нормальною і задоволеною. Вона радісно вигукнула водієві:
– Щасливої дороги тобі, милий!!!
Судячи з реакції водія, першою його освітою була психіатрія. Оскільки цей виступ не справив на нього належного враження. Він категорично відмовився відкривати двері і випускати бабусю без оплати.
В результаті кількахвилинної дискусії бабулька остаточно одужала. Проїзд, звичайно, не оплачувала. Проте пасажири вийшли зі ступору і їхали далі посміюючись. Захоплюючись підприємливістю бабульки та цілительськими здібностями водія)
