No Comments

Маршрутка. Ранок. Година пік. Сонні обличчя, штовханина. Сидимо ззаду, поглядаючи на годинник.

Зупинка. Входить бабуся. Одягнена охайно. Починає голосно декламувати щось на релігійну тематику, ні до кого не звертаючись.

Обличчя з сонних стають переляканими. Місця навколо бабки різко більшає. Від екстреного вискакування з маршрутки людей утримує тільки година пік та вже оплачений проїзд. Натхнена таким успіхом, бабулька з безглуздим виразом обличчя продовжує монолог.

Маршрутка зупиняється на зупинці. Входять нові пасажири.

Обличчя бабульки на мить стало зовсім осмисленим. Вона бадьоренько скомандувала тим, хто щойно увійшов:
– Не стійте в дверях. Проходьте по салону.

І продовжила свою розповідь про церкви, психлікарні тощо.

Коли маршрутка почала пригальмовувати перед потрібної їй зупинкою, бабка раптово стала цілковито нормальною і задоволеною. Вона радісно вигукнула водієві:

– Щасливої ​​дороги тобі, милий!!!

Судячи з реакції водія, першою його освітою була психіатрія. Оскільки цей виступ не справив на нього належного враження. Він категорично відмовився відкривати двері і випускати бабусю без оплати.

В результаті кількахвилинної дискусії бабулька остаточно одужала. Проїзд, звичайно, не оплачувала. Проте пасажири вийшли зі ступору і їхали далі посміюючись. Захоплюючись підприємливістю бабульки та цілительськими здібностями водія)

Залишити відповідь

Индекс цитирования.