Коли чоловік і жінка починають пізнавати одне одного, це щось подібне до відкриття таємничої незвіданої території. Тому це не може не хвилювати.
І тут криються перші підказки. Якщо перетин поглядів чи дотик рук не змушує серце калататися, а думки звітрюватися, то ліжко цього ніяк не поправить. Є фраза, що коли руки людей, котрі люблять одне одного, торкаються, то вони обидва торкаються Вічності.
Любов робить його для неї Адамом. Її для нього – Євою. В тому сенсі, що інші представники статі як зникають. Є творіння, які оточують. Але чоловік з них ОДИН. І жінка теж ЄДИНА.
Історія любові завжди свіжа, але й Вічна. Господь Сам вирішує, кому і до кого дати Любов. Не в людській волі розлюбити, не в людській волі полюбити.
З початку війни не читала книг. Не могла. Прочитані сторінки йшли із надзвичайною натугою. Публікації – так, книги – ні.
А тут читачка днями порадила дещо воістину прекрасне. “Щоденник Єви” і “Щоденник Адама”. Марк Твен. Виявилося, що є переклад українською. Щось типу двох оповіданнячок.
Вперше за хтозна скільки часу вдалося поринути до них, як колись. Коли навколишній світ повністю зникає. Тож ледве не проїхалася потрібна зупинка.
З надзвичайною любов’ю, теплотою та гумором описані тонкощі взаємин та сприйняття чоловіка та жінки. Дуже впізнаване писане автором. І справді вартує прочитання.
Хотілося потім ще якийсь його твір. І полізла до біографії. З подивом прочитала там маячню, що буцімто твори ці антирелігійні. Стверджую, що твори написані людиною із глибоким відчуттям Бога. Твори його просто протипоказані фальшивим благочестивцям без почуття гумору.
Його друга половинка була глибоко віруючою. Він щиро шукав Бога і дуже важко пережив її відхід. Тому і виник біль у взаєминах з Богом.
Марк Твен був в Україні – в Одесі, Ялті, решті кримських міст. І саме в тому круїзі познайомився з НЕЮ.
Дуже раджу для прочитання тим, хто прагне більше зрозуміти Вічні Взаємини)
© Катерина Когут, 09.09.2022