Сучасні люди намагаються будувати стосунки “за наукою”. Ходять по лекціях, слухають блогерів, навчаються численних маніпулятивних штук. Вчаться створювати гачки через зачіпання его.
Тому і настільки рідкісним став взаємний розквіт, повноцінне розгортання Чоловічості та Жіночності. Сильною особистість стає не за рахунок прогинання партнера під себе, а через взаємну ЛЮБОВ, щирість, спонтанність, повагу та відкритість.
А усілякі прийомчики лише створюють викривлені стосунки та прикрі залежності. Не приносячи цінних плодів. Тож застосовувати подібне не раджу.
В пошуках гідних зразків пропоную звернути очі знову до Клементини та Черчілля. Не задля зациклення на них. Й не заради штучної ідеалізації чи кумирства – там було різне в історії.
Просто ми з вами знаходимося у ситуації, подібній до того, яку вони пройшли. Й показали себе прекрасними кризовими менеджерами.
Та цього всього би не вийшло, коли би Клементина, як і все оточення Черчілля, піддакувала йому. Сила харизми його розгорнулася і впливала на всіх, хто втрапляв в поле дії. Тому і важливо було для подальшого його розвитку, щоби хтось не зминався, був на рівних.
Він же в свою чергу цінував цю її здатність – відкрито опонувати йому, не прогинатися перед ним. Був настільки потужною Особистістю, що захоплювався цим та підкреслював це. Не дратувався і не ображався.
Бо знав, що вона не самостверджується таким чином. Що немає в тому дурисвітства чи неповаги до нього. Що якщо протестує, то щось справді не так і слід осмислити те, про що говорить.
Їхні сучасники пригадують особливу посмішку, тон і вираз очей, коли він розповідав про такі моменти: “У хвилини люті вона схожа на ягуара, що стрибає на тебе з дерева”. Казав, що це єдина людина, з якою миритися завжди йде першим. Він називав її жартівливо: “Та, чия команда – закон!”
Начальник штабу Черчілля генерал Ісмей пише у спогадах, що “політична кар’єра вимагала терпіння та дипломатії, а Черчілль не був сильний ні в тому, ні в іншому. На щастя, його дружина виявилася генієм дипломатії: вона пояснювала взаємонепорозуміння; виправляла ситуацію після його помилкових рішень чи світських ляпів. Вона давала йому поради, як поводитися у важких політичних обставинах”.
“Після катастрофи в Дарданеллах, в якій звинувачували Черчілля як ініціатора атаки на Галліполі, Клементина порадила йому піти на фронт і так змусити суспільство вибачити його трагічну помилку. Це був дуже ризикований крок, але він урятував репутацію Черчілля”.
Говорить про Черчілля як про “генератора вихору ідей, з яких далеко не всі варто було втілювати”. І що лише Клементина наважувалася йому відкрито опонувати і сказати “ні, це не годиться тому-то і тому-то”. І він дослухався до неї.
Називав її “своєю політичною совістю” та “секретною зброєю”. “Створінням, не здатним на підлу думку”. А стосунки із нею – “найбільшим власним досягненням у житті”.
Можете запитати, а чому є цитати тільки його про неї. Просто все, що вона могла би сказати про нього, в її очах. І, аби дізнатися про її ставлення до нього, досить просто переглянути фото.
© Катерина Когут, 12.10.2022