Бувають тижні, зіткані із битв. Суцільне плетиво. Коли вже не розрізниш, де скінчився один бій й почався новий..
Незримі баталії. Невидимі окові. Поєдинки, яких ти не шукав і яких не сподівався..
Навіть намагався втекти від них за тридев`ять земель. Сховатися в чужому затишкові..
Та вони знайшли тебе. Засурмили в сурми..
Дні перемішалися із ночами. Вечори із ранками. Що навіть годинник з календарем виявляються збитими з пантелику..
В шалові боротьби перестаєш розрізняти, де ти правий. А де завинив. Де свої, де чужі..
Ведеш бій наосліп. На самому чутті. Стоїш не тому, що міцний. Просто не маєш сил впасти..
Здається, що й Бог полишив. Насправді це ти Його втратив зі свого поля зору..
А потім все затихає. Не мовчать лише рани. Твої. І тих, кого зачепив..
Світанок осяює ратнеє поле. І виявляється, що ті, хто мали би битися пліч-о-пліч з тобою, воювали проти тебе..
Та й ти замість того, щоби давати відсіч ворогові, раз по раз цілив у друга..
Братався не з тим. Не того потурав..
Розйятрені рани болять. Не душі – кривавеє місиво..
Не знаєш, до кого звернутись. На людських синів сподівання нема..
А потім зненацька із куточків підсвідомості спливає колись почуте звернення до Пресвятої Богородиці. ВЗБРАННОЙ ВОЄВОДІ ПОБІДИТЕЛЬНАЯ..
Понівечений дух раптом починає подавати ознаки життя. Тілом пробігають дрижаки..
Озадачуєш Гугл. І за кілька хвилин душа твоя співає разом з хором..
ВЗБРАННОЙ ВОЄВОДІ ПОБІДИТЕЛЬНАЯ, ЯКО ІЗБАВЛЬШЕСЯ ОТ ЗЛИХ,
БЛАГОДАРСТВЕННАЯ ВОСПИСУЄМ ТИ РАБИ ТВОЇ, БОГОРОДИЦЕ:
НО ЯКО ІМУЩАЯ ДЕРЖАВУ НЕПОБЕДІМУЮ,
ОТ ВСЯКИХ НАС БІД СВОБОДИ, ДА ЗОВЕМ ТИ:
РАДУЙСЯ, НЕВІСТО НЕНЕВІСТНАЯ.
Чуєш, як ніби Живая Вода краплинка за краплинкою втамовує душевний біль. Зцілює рани. Загоює врази та поруби..
Тож відновлюється твоє сяйво. Очищується від кіптяви. І знову воскресає твоя Любов..
Цілую, обіймаю)
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Володимира Калініна