Ім’я Габріеля Гарсії Маркеса всім відоме і асоціюється з дещо похмурими творами.
Та вони були певною психотерапією. Способом винесення ментального та душевного сміття з тим, щоби це не тьмарило його..ЛЮБОВИ. Його взаємин із Мерседес.
Вони познайомилися, коли вона була ще 9-тирічним дівчиськом. Дотепна та дуже жвава.
Здалася йому вже тоді красивою і загадковою, «вона уникала запитань з талантом фокусника».
Він відчув щось дуже дивне. Сказав їй, що зрозумів, що всі його вірші були про неї. Тому колись вони одружаться. Вона відповіла, що “принц, який стане її чоловіком, ще не народився”.
Маркес дочекався, доки вона виросте. Вони стали парою через 13 років знайомства. Близько 60 років ЛЮБОВИ.
Існує іспанський вислів «polo a tierra» – підґрунтя будинку. Ті, хто їх знав, кажуть, що вона була його підґрунтям. Вона невситимо цікавилася світом і всім, що у ньому відбувається. Допомагала йому дізнатися необхідне. Доки він писав, читала всі можливі газети тощо.
Є відомий його вислів-звернення до чоловіків.
“Якщо Вас, чоловіче, приваблює жінка за її розмір грудей, талії або стегон, то Ви маєте кепський смак.
Якщо те, що Ви найбільше цінуєте в НІЙ, це особливості її красивого обличчя, колір очей, довжина ніг, або що там видніється з міні-спідниці, то Ви все ще помиляєтеся.
Жінка – це її ставлення до речей, її спосіб буття, те, як вона ставиться до Вас і дивиться на Вас, її сміх і її мовчання.
Жінка – це її інтелект, її бунт, її відданість, її щедрість, її здатність робити кілька речей одночасно, її манія.
Найкраще в жінці – не її зовнішність, це те, що знаходиться в неї всередині: її гумор, її дотепність, її сміливість, її спосіб мислення
Справжній чоловік- розумний чоловік, закохується в те, що інші не можуть побачити.
Те, що справжній чоловік може бачити, інші навіть і не уявляють….
І ще кілька його висловів.
Вік – це не те, скільки тобі років, а те, як ти себе почуваєш.
Я не ношу капелюха, щоб ні перед ким його не знімати.
Якщо ви зустрінете свою справжню любов, вона нікуди від вас не зникне – ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік.
За обіднім столом можна кохати так само, як і в ліжку.
У той день, коли люди почнуть їздити у вагонах першого класу, а книги возитимуть у товарних вагонах, настане кінець світу.
Будь-яка річ жива. Потрібно тільки вміти пробудити її душу.
Життя – це не ті дні, які минули, а ті, які запам’ятались.
Треба прислухатися до голосу дитини, якою ти був колись і яка існує ще десь всередині тебе. Якщо ми прислухаємося до дитини всередині нас, наші очі знову заблистять. Якщо ми не втратимо зв’язок із цією дитиною, то не розірветься і наш зв’язок із життям.
Легко здобуте щастя не може тривати довго.
Можливо, Бог хоче, щоб ми зустрічали не тих людей до того, як зустрінемо ту єдину людину. Щоб, коли це трапиться, ми були вдячні.
© Катерина Когут, 10.08.2022