Скажу відверто – не вірю в полігамію. Розповіді про подібні взаємини для мене лишень про те, що у людини не відбулося Зустрічі.
Зустрічі справжньої. На рівні серця.
Бо коли це саме ТА людина, стать у інших просто зникає. Такий феноменальний ефект.
Вони стають батьком, братами, синами, племінниками. Мамою, сестрами, доньками, племінницями. Попутниками, перехожими тощо.
Полігамія ж – це спосіб життя без спроб розрізнення. Певне ілюзорне убезпечування себе від сильних справжніх почуттів. Присипляння розтиражованою вигадкою взаємозамінності.
Тому у більшості пропускається Найголовніший з Досвідів – відкриття власного та ще чийогось Всесвіту через ЛЮБОВ.
Найголовніша відмінність пристрасті від Любови в тому, що пристрасть звужує Особистість. Зводить до тіла та статевих органів.
Любов же розширює. Вмикає плекання чеснот, що харащилися десь по поличках та закамарках.
Пристрасть волочиться землею. Любов же одночасно і стоїть міцно на ній, і сягає Небес. І тут, і Завжди.
Бо взаємодіють вже не лише тіла – Душі. Дві Вічності. Дві Нескінченності.
Та Любов багатьом недоступна. Бо потребує..сміливості. Адже є кроком в Незвідане. Саме це в Ній лякає.
Коли вживають фразу “Бог Є Любов”, цього часто не враховують. Як Бог Є Тим, Кого неможливо ані пізнати повністю, ні якось контролювати, так і ЛЮБОВ. Цим Любов багатьох і лякає.
Саме з цієї причини нерідко обирають партнерів раціонально, за принципом зручності. А потім скаржаться, що чогось важливого в житті бракує.
ЛЮБОВ – Дар Божий. Господь вирішує, кому, коли і до кого Її дати. Всупереч логіці та різним звичностям. Тому і не може із Нею ніщо інше зрівнятися.
© Катерина Когут, 08.08.2022