Коли мешканці землі приречених ще були Хранителями світу, то мали численні секрети. Не призначені для розголошення. Саме вони мали їх пильнувати, передавати лише наступникам з вуст до вуст, щоби вони не втрапили у вороже відання.
Але темні сили не спали. Нарізали навколо Хранителів кола. Вивчали звичаї та завчені дії.
І якось присіли одному з них на вухо. Почали здалеку. Розводили про прогрес та про те, що все, аби бути збереженим й недоторканим, має бути записаним та систематизованим.
Спочатку ідею було відкинуто. Адже існувала традиція. Правило передання Хранительських секретів.
Темні почали ритуалити. Вдалися до повторних розмов. Крапелька за крапелькою – й підточили скелю.
Секрети стали записаними. Хранителі зітхнули із полегшенням – вже ніщо не обтяжувало їхніх голів. Більше нічого не боялися забути чи перекрутити.
І тут сталося несподіване для Хранителів, але очікуване для темних. Пам’ять Хранителів почала очищуватися від цих знань. Типу – навіщо пам’ятати те, що можна в будь-який момент піддивитися.
Так вони почали духовно ослаблюватися. Секрети більше не були їхнім вмістом. Почали наповнюватися різною інформацією, а найголовніше, що мали берегти, все більше затиралося.
Через якийсь час Книги було викрадено. Це був гучний і брутальний злочин, пам’ять про який посилено витиралася. Майже 100 років. Хранителі довго шукали свої фоліанти, але не знайшли.
Тоді вирішили спробувати відтворити. Щось змогли пригадати, а щось вже записали розмито. Дещо й зовсім перекрученим, позбавленим суті.
Потім, коли прийшов момент їх замінити на варті Особливих Діб наступному поколінню, на них зненацька напали й перебили. Вони не опиратися, бо ж не мали вже колишньої духовної сили.
Нове покоління Хранителів знайшло тексти, що ті встигли відтворити по пам’яті. Спробували розібратися самотужки.
Але так стало втраченим знання про Особливу Добу – про Народження Життя. Яку сучасні люди знали, як 7-ме січня. Особливу Добу, призначенням якої є продовження часу для світу. З року в рік – ще на рік.
Саме так почав збігати час для людства. Танути. А не тому, що Творцеві набридло Його творіння, Його шедевр.
Та понад усе Він поважає людську волю. Не хочуть далі бути – то ж не силувати.
© Катерина Когут, 07.12.2023 “Доба, яка стала зватися 7мим січня” з циклу “Легенди землі приречених”