Привіт всім! Маємо багато роботи. Тому вмощуємося зручніше, робимо ковток кави, що бадьорить, або ароматного чаю. Кому, що більше до смаку. І згадуємо, чим ми займалися минулого разу.
Виявилося, що ми “замовляємо” саме те, що багато разів прокручується в нашій голові. Нашою реальною молитвою є оте все, що крутиться в голові та має емоційне забарвлення. Чому не все з того, на щастя, реалізується, теж знаємо вже.
І тепер протягом дня ми періодично перевіряємо: “Я дійсно хочу отримати те,про що зараз думаю?” І перемикаємо на думки про бажане.
Так ми починаємо поступово вчитися тренувати свої думки. Думки – звичайно, дикі коні. І повністю контролювати їх неможливо. Проте в цьому і немає необхідності. Але ми можемо і маємо навчитися спрямовувати їхній рух)
Сьогодні ми поговоримо про прийняття. Про здатність приймати. Адже чимало людей здивуються, коли збагнуть, що насправді бояться реалізації своїх бажань. Свідомо типу хочуть, а підсвідомо роблять усе, аби цього не сталося.
Хтось боїться бути негідним посади/стосунків. Хтось боїться не впоратися. Хтось боїться облажатися – впасти. Про все це говоритимемо детально. Зараз же про власну здатність приймати.
У тому числі вона полягає в тому, щоб бути здатним прийняти те, про що просиш. Бути відкритим для отримання бажаного. І вдячним за Дарунки Божі.
Практика 1. Як у мене з прийняттям? Згадайте події, котрі відбувалися у Вас протягом тижня. Як довго Ви чекали транспорту на зупинці? Або стояли в черзі в магазині? Які враження від покупок? Вони виправдали Ваші очікування? Як Вам доставляють посилки – завжди вчасно або з пригодами? Що Ви відчуваєте, коли Вам говорять комплімент або хвалять? Які почуття у Вас викликають подарунки? Чи є серед Ваших знайомих люди, яким “все дістається легко” – легше, ніж Вам? Як часто Ви отримуєте те, чого хочете?
Поступово у Вас почнеться вимальовуватися картина – чи перебуваєте ви в режимі прийняття в даний момент. Якщо ні, то поставмо собі питання – чому ж режим прийняття у нас буває вимкнений? І як його активувати?
Здатність приймати блага безпосередньо залежить від наших почуттів. Переважаючі негативні почуття (страх, образа, почуття провини, ненависть, заздрість, злість, роздратування і т.д.) блокують її. Радість, любов, задоволення, вдячність, щастя, умиротворення – роблять нас здатними до прийняття бажаного.
Тому на цьому етапі роботи дуже важливо навчитися усвідомлювати і впізнавати свої почуття. Перестати пригнічувати їх. І оволодіти способами безпечного і конструктивного звільнення від негативних почуттів.
Практика 2. Знайомимося зі своїми почуттями. Подумайте, чи є люди на яких Ви за щось ображені? Кому заздрите? На кого гніваєтеся? Які люди/обставини Вас дратують? Перед ким почуваєтеся винними? Кого/чого боїтеся?
Не хвилюйтеся, якщо виявиться, що таких почуттів накопичилося багато. Важливо намітити обсяг роботи. Це як з прибиранням. Варто дійсно захотіти – і навіть сама захаращена квартира незабаром засяє чистотою і порадує затишком)
Практика 3. Ставимо долоньки на грудну клітину, на область під ключицями. От десь посередині між ключицями та сосками. Долоні ніби самі туди лягають. Так зручно їм там розташуватися.
І відчуваємо, як щось зцілююче вливається туди з рук. НІЧОГО НЕ УЯВЛЯЄМО. НЕ ФАНТАЗУЄМО. Нам потрібні реальні відчуття того, що відбувається.
Задача зробити своє єство знову чулим. Здатним сприймати Божі Підказки, вірно інтерпретовувати сигнали з простору, а не втекти від реальності у вигаданий світ.
Наша грудна клітина – це надчутливий пристрій сприйняття. І ми маємо потренуватися, щоби знову почати чути те, що він нам повідомляє.
Отож долоньки під ключицями. Відчуваємо, як стає затишніше й спокійніше. Щось зморщене та виснажене розрівнюється, оживлюється. З’являється незбагненна відпочилість, яку не приносить навіть довготривалий сон.
Продовжуємо. Дихаємо спокійно та вільно. Очі прикриті.
Зникає відчуття загнаності та покинутості. Виникає відчуття любленості й захищеності. Здатності відстоювати те, у що віриться.
Знову ж таки. Жодного аутотренінгу. Просто фіксуємо РЕАЛЬНІ відчуття, що виникають.
Єство саме просигналізує вам, коли завершити вправу. Буде відчуття наповненості та підвищення працездатності. Але врівноважене, не нервове, не смикане, не істеричне. Відчуття м’якою й водночас потужної Сили.
Дякую за Вашу увагу, друзі! Активного Вам дня!)
© Катерина Когут, 2016