Вітаю усіх, хто обирає приділяти час роботі над собою. Й використовує гроші як привід пізнати себе глибше, розібратися, чому все є як є у актуальній життєвій ситуації. Нагадую, що публікую свої напрацювання семирічної давнини відредагованими – щоби відповідали нашій з вами актуальній ситуації
Практика 1. Вчора ми торкнулися питання накопичених негативних почуттів. Виявилося, що вони здатні блокувати отримання бажаного. В наступні дні ми продовжимо роботу над цим, поглибимо розуміння.
Зараз же просто ставимо задачу своїй душі, свідомості й підсвідомості, розумові та пам’яті підняти з глибин усе те, що заважає жити. Спогади про болючі переживання, завдані кривди.
Попросіть їх це зробити для вас. Щоби потім ми могли з ними плідно попрацювати. Навести з цим лад. Хай потрудяться для нас у фоновому режимі, доки ми сьогодні осмислимо інші моменти.
Може виникнути страх “не впоратися з тими почуттями”. Важливо тримати в увазі наступне. Цей страх з фальшивих. Хоч інтенсивний і сильно впливає.
Всі ці почуття і так є в вас. Шкодять вони, сидячи у підсвідомості. Не дають набути цілісності. Не дають розгорнутися харизмі та всім тим даруванням, якими щедро наділив Господь.
Тож, відчувши оце, махаємо йому привітно ручкою. І витягаємо почуття одне за одним.
Практика 2. Пишемо список власних витрат. Починаємо з крайніх. Щоби було простіше побачити картину.
Той список відобразить реальні пріоритети. Те, що обираємо посилювати. Те, що підтримуємо насправді. Не на словах – а на ділі.
Скільки у відсотках з тих коштів пішло на те, що живить душу й дух, бо без цього тіло швидко захиріє? Скільки вкладено у розвиток? Ваш особистий та інших? У обороноздатність? У правдиве посилення?
Можна до знемоги волати про “бездуховність” сучасного світу. Про покидьків, що хочуть знищити Україну та українців як народ. Та що особисто ви робите для того, аби посилилася вищосвідомість та міцність? Власна та інших.
Витрачені кошти будуть лакмусовим папірцем. Відмазка “на те нема грошей” – всього лише відмазка. Бо Господь чітко показав це в моменті про “дві лепти”.
Не варіант абсолютно “податки на культуру та церкву”. Це шлях духовної деградації. Вироблення стадності й перекладання відповідальності на тих, хто типу “краще знає”.
Людина має постійно рефлексувати, що вона посилює. У що вірить насправді. Бо витрачені кошти – це свідчення й віри.
Отож гарненько прописуємо власні витрати. І відповідаємо цим на питання. “Що я підтримую?” “Що я посилюю?” “У що насправді вірю?”
Практика 3. Осмислимо нашу любов до якання. Прагнення вважати, що “самі всього досягнули”. Лише “власними зусиллями”.
Однією з перешкод до правдивого Богоспілкування, для отримання Допомоги від Вищих Сил є нездатність людини визнавати, що справжні здобутки отримуються лише у синергії із Богом. Внеском Божим, Його Святих з Ангелами до людських справ.
Пригадайте себе в дитинстві. Або поспостерігайте за дітками. Як рано вони репетують “Я САМ!” “ХОЦУ САМ!” Виривають ручку.
Це важливий етап розвитку особистості. І батьки не мають пресувати дитину за бажання самостійності й самодостатності.
Але правдива самодостатність й незалежність від інших людей – вони можливі лише за Божої Допомоги. За умови здатності й готовності людини приймати Її. Шукати Божої Волі, а не гнути свого, бо так заманулося.
Смирення – це не про зігнуту голову перед нападниками. Це ВИКЛЮЧНО про стосунки людини з Богом. Зокрема й про бажання приймати Божу Допомогу, неопирання фактові Присутності Бога в житті кожного й кожної.
Наслідком невірного сприйняття є те, що даємо себе заганяти кривдникам під лавку, але у взаєминах з Богом виявляємо просто шалену боротьбу. Неймовірна кількість життєвих сил йде у сучасної людини на підтримання ілюзії “я все сам”, “я все сама”, “це мої заслуги”.
Тепер до діла. Опускаємо голову на руки. Чи сидячи за столом, чи стоячи на колінах перед ліжком. Відчуйте самі, як прийнятніше.
І відчуваємо, наскільки втомилися від спроб гребти лише силою власних рук. Відчуймо, скільки втоми накопичилося в м’язах шиї, плечей. Просто горою тисне це все.
НЕ ВИГАДУЄМО ВІДЧУТТЯ. НЕ ЗАЙМАЄМОСЯ САМОНАВІЮВАННЯМ. Наша задача – зробити єство знову правдиво чулим, а не наповнитися якимись химерними штучними образами чи вигадками.
Дихаємо. Відчуваємо реальний стан справ. Фізичну та ментальну втому. Втому серця. Душі. Хто яку відчує краще.
І потім промовмо. Своїми словами. Але суть, щоби була такою.
“Боже, пробач мені мою впертість. Моє бажання не помічати Тебе. Мої старання довести, що Тебе не існує.
Маю образу на Тебе. Вважаю Тебе винним у всьому, що робиться. І тому не хочу зважати на Тебе.
Але Ти від того не меншаєш, не слабшаєш.
Допоможи мені зрозуміти, що роблю не так. Забери мою втому, доки вона не розчавила мене.
Навчи, як вірно сприймати випробування, щоб вони не нищили мене, але давали можливість отримати плід. Пройти їх й стати кращою людиною.
Навчи, як отримувати Твою Допомогу. Щоб це було знання не з книг, не з чиїхось слів, а знанням всього мого єства. Кожнісінькою його клітиночкою”.
Якийсь час після цього перебуваємо в тиші. Потім фіксуємо все, що приходить в думках. Все, що відбувається протягом дня. Дякуємо за відповіді та підказки.
Малюнки малюємо, вправи робимо.
Дякую за вашу увагу та роботу! Плідного усім нам дня!)
© Катерина Когут, 2016