Окраєць містечка. Дорога між полями. Куди не поглянь – всюди Небо..
Йдеш собі з рюкзаком за плечима. Голову обсіли думки. Нецікаві, марудні. Не такі, яких треба..
Минаєш храм. Не роззираючись на нього. Будній день. Сьогодні тут замкнено..
Аж тут дивовижа!.. Дзень-дзелень-дзелень!.. Несподівано навкруги розливається передзвін церковних дзвонів..
Звук неймовірний!.. Неземний. Спеціально для тебе..
Щоб тебе пробудити. Висмикнути із трясовиння. Налаштувати на правильну хвилю..
Дзень-дзелень-дзелень!.. Щось відгукується в тобі. Відповідає. Настрій змінюється..
Дзвони замовкають, виконавши свОє завдання. Тож тебе з особливою турботою огортає Тиша..
В такі моменти завжди мовчить телефон. Зникають автівки. Не літають птахи..
Залишаєшся тет-а-тет із Дорогою. Є лише ти. Твій Шлях. І Той, Хто тебе ним провадить..
Починаєш знову відрізняти марнотне від важливого. Дріб’язкове від сутнісного. Тимчасове від такого, що навіки-віків..
Цілую, лЮблю) 😘💖✨
Благословенного всім нам вечора!
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Володимира Калініна “По Святих місцях