Якось йому здалося, що темпи втілення планів зі знищення світу та людства йдуть занизьким темпом. Страх не встигнути до завершення власного земного життя спонукав його інтенсифікувати діяльність мозку.
Профінансовані ним фахівці чимало потрудилися в тому, що реальні наркотичні засоби зробити “препаратами для натхнення”. Та сьогодні вони без потреби, бо він дещо пригадав з дитинства. Тож хутенько накидав план втілення.
В дитинстві він дуже полюбляв читати міфи Давньої Греції. Це вже потім потрудився над тим, щоб в Мережі вони стали максимально фрагментованими. Адже видатні науковці раз-по-раз підкреслювали цінність спостережень, що тогочасні люди втілили у таку форму передань.
І було там одне божество глузування та лихослів’я. Це вже потім його вибілили, перевзули, щоб повністю підмінити первинний сюжет. А сюжет був суперовий і дуже вчасний, щоб застосувати.
Суть була в тому, що він глумом знищував все справді важливе, святе. Знецінював правдиво дорогоцінне. Його нищівною зброєю було знущання.
Те божество Зевсові підказало ідею Троянської війни задля “зменшення тягаря Землі”. Як він його за це любив!.. Адже саме тим і займався ось вже стільки часу, фінансуючи різні способи зменшення “некорисних істоток”, якими вважав інших людей.
Улюблене божество звали Момом. Саме тому одиниці глузування стали носити назву “меми”.
Людям найважче терпіти глузування. Це він знав з власного досвіду. Тому обсміяним має стати усе, що зцілює, що робить живими, що дає Правдиве Опертя.
Він фінансував цілі відділи фахівців. Картинки й жарти не могли більше бути хаотичними. Це мали бути постріли в людство, в Основи Буття. Медіа-віруси, що заражали свідомість. Отруювали світогляди.
Інформаційна сфера, яку він фінансував, мала вже не просто впливати – формувати потрібний йому тип реагування та мислення. Для його планів потрібні “цуценята Павлова”, керовані дресировані звірятка із вимкненим самостійним мислення. Такі, які не люблять нікого й нічого, окрім власного комфорту, за який ладні будуть вбити й роздерти.
Його діячі вкидали думку, що нібито “Бог – це навіть не ідея. А ілюзія”. Віруючі мали стати дискредитованими. Постати найнепросвітнішими.
Фанатики й неадеквати його вмілою рукою не злазили з екранів. Хранителі світу після зведення стали прикрим видовищем. Ефект довершувався спеціально організованим тиском.
Люди мали повністю забути про заповіти попередніх поколінь. Все, що їм заповідали, мало набути статусу “забобонів”.
Не можна було випустити жодної дрібниці – адже могли почати згадувати та аналізувати. А цього він допустити не міг. Ніхто тут не залишиться після нього. Це він собі твердо пообіцяв.
Він сьорбнув соку. Та наразі смійтеся, істотки. Регочіть. Глузуйте. Не помічаючи, що в тому втрачаєте рештки всього найкращого в собі. Знелюднюєтеся.
© Катерина Когут, 28.11.2023 “Знелюднення глузуванням” з циклу “Легенди землі приречених”