Ангел думоньку гадав
й цукор в чаї калатав.
Жменя важливого відкрилась,
де проблеми причаїлись.
Тільки як це пояснити?..
Щоб могти те розрулити.
Думав-думав, а час йшов.
Та підхід таки знайшов.
Знає кожная людина,
що у всього є причина.
Навіть якщо її не видно,
бо не завжди очевидна.
Що б із кимось не робилось,
щоби прикре припинилось,
слід осмислити урок
та зробити вірний крок.
І тяжкі випробування –
необхідне гартування.
Без того діаманту не буває,
ані сталі із металу.
Тож велика мудрість в тому –
у цьому Буття законі.
Вибір робиться щомиті,
у якому стані жити.
Причин скаржитись шукати?
Чи за щось подякувати?
Завжди приводів в достатку.
Той робить собі дірку, інший – латку.
Цей стан справ, який от зараз,
є таким, бо в людях склалась
звичка страхатися – “обачність”,
а зовсім пропала вдячність.
Ангелам – їм небагато треба –
вони живляться від Неба.
Та коли їм вдячні люди,
то стаються з людьми чуда.
© Катерина Когут, 24.11.2021