Сьогоднішній гість новітніх прислужників темних люто увірвався в простір кімнати, де вони зібралися. Й почав різко, без привітань:
– Не збирався до вас йти. Адже сама поява мене тут спростовує те, у чому я переконував людей, котрі перебували зі мною в камері перед моєю та власними стратами. Деякі з них ще зберігали віру у безсмертя душі. Я ж поклав все своє красномовство для того, аби упевнити їх в тому, що жодного безсмертя не існує. Що страта стане остаточним завершенням шляху. Моя поява тут, перед вами, є доказом того, що в цьому я дуже помилився. Тому й не з’являвся, щойно ви мене покликали до розмови. Але.
Він поглянув на присутніх:
– Ви – моя єдина надія завершити моє жалюгідне існування. Моє особисте пекло нестерпне – безкінечне споглядання того, що я у всьому помилявся за життя. Не уявляєте, які це тортури. Навічно опинитися серед того, у що не вірив. Краще би в казані варили. А ви можете втілити мою ідею й звільнити мене від подальшої муки, якщо це спрацює!
Він набув гордої пози:
– Ви не маєте права змарнувати цей шанс! Ваші попередники вже чимало потрудилися над тим, щоб християнство стало непереконливим. Різдво стало знеособленим – з непересічної метафізичної події в головах перетворилося на просто ще один привід пожерти та напитися під галас екранів. Як я про це мріяв!!! Я! Саме Я називав себе особистим ворогом Христовим!!! Закликав до примусової “дехристиянізації”, а все виявилося значно простіше! Потрібно було просто забрати з релігії поняття про Світобудову і в уявленнях людей Той, з Ким я так довго боровся, став просто розмитою непереконливою ідеєю. Як я до цього не додумався!
Він помовчав і продовжив:
– Та це не змаляє моїх заслуг. Перед вами Оратор Роду Людського! Я переконав людей відмовитися від віри у “вищу істоту”! Я! Вдовбив у голови, що народ має бути єдиним господом у цьому світі! Пропагував “культ людського розуму”. І на це купилися! А як могли не купитися?? Що є солодшим за думку, що сам собі стаєш законом, мораллю, істиною та порядком? Що будь-який власний вибрик ставиш понад усе інше? Я казав, що закон – це павутиння, в якому дрібненькі комашки застрягають, а більші – благополучно продираються крізь неї.
Його очі блищали:
– Події початку 20 століття – це МОЇ здобутки! Всі попередні революції були просто бунтом. Протестом. Та саме я закликав до боротьби за всесвітнє панування! Я!!!
Голос перейшов у громогласність:
– Моєю ідеєю було ніяке не звільнення – ВЛАДА НАД УСІМ СВІТОМ! Бо без того неможливо закінчити історію людства! Лише об’єднання всіх представників роду людського у всесвітню республіку дасть можливість підвести риску під цим недолугим явищем, яке зветься людство та світ! Без об’єднання усіх це неможливо! Зі зброєю в руках слід зібрати до рук всю історію, аби одномоментно її завершити!
Він посміхнувся:
– Я почав з провокації. В оточенні ще 36 представників різних народів завалив на офіційний захід., сказавши, що ми “посольство роду людського”. Обгортка мала бути яскравою. Такою, що змусить порозкривати роти. Яку увагу ми привернули! Присутні були змушені лестити нам, щоб уникнути скандалу, й назвали нас навіть “вісниками нової епохи”. Що вони знали про ту “нову епоху”, якої прагнув я і ті, хто зараз намагаються втілити мої ідеї! Тотальне завершення усього для усіх – ось наша мета! Тоді ж, на заході, я хизувався тим, що у якості “посла людського роду” був на чолі іноземців у палацових галереях. Співав, що ми маємо перемогти, бо ми там тріумфували. Заливав, що ця перемога переносить нас на дві тисячі років вперед завдяки швидкому розвитку розуму.
Тональність стала пафосно-менторською:
– Але мої сучасники мене не оцінили! Не підтримали заклику оголосити війни європейським країнам задля створення всесвітнього союзу республік! Назвали “авантюризмом” мою пожертву у всезагальне озброєння країни! А потім й зовсім винесли мені вирок, присудивши до страти! Але в 20-тому столітті мої ідеї повстали до життя! Їх нарешті спробували втілити! Втілювачі кричали про “необхідність єдиного світу”! Тільки не казали правди – для чого саме потрібна була єдність усіх з усіма, замішана на брехні, маніпуляціях та морі крові. Бо хто б на те повівся б? На таку “єдність”. Справжні мотиви мали бути прихованими під гучними лозунгами. Люди вже тоді нажилися, розумієте?? Побачили, яке гниле місце – цей світ!
Він замислено продовжив:
– Перешкодою для тотального успіху стали відсутність потрібних технологій та Хранителі світу, які опиралися, не даючи знищити людство та світ. Але посіяні тоді зерна змогли міцно вкорінитися в свідомостях з підсвідомостями! І змогли дочекатися цього моменту!
Він знову обвів поглядом присутніх:
– І ось ваша черга їх реалізувати. Мої ідеї. Через 100 років від попередньої спроби. Ви маєте технології й остаточно звели Хранителів світу. Людство стало відрізаним від Незримого Виміру, відмовившись від Особливих Діб. Тож, прошу вас, не зганьбіться! Ви тупуваті – і це насправді велика проблема. Це принизливо для всіх ідеологів знищення світу та людства – що вам, таким посереднім, належатиме слава. Та інших не маємо. Плюс, якщо все вдасться, цього не буде записано в анналах історії. Адже історії вже ніякої не буде. Вона нарешті стане завершеною. Не Божею волею – рішенням народу! Що може бути солодшим? Чи не так?
Витримав драматичну паузу:
– Ось тому я до вас прийшов попри те, що це доводить моє помиляння. Горжуся тим, що наступив на горло своїй гордості, і прийшов.
Свічки традиційно одномоментно згасли. Зникнення оратора зі сцени поглинула темрява. Новітні прислужники темних через персональні виходи роз’їхалися світом.
© Катерина Когут, 16.12.2023 “Примусове єднання для завершальної риски” з циклу “Легенди землі приречених”