Новий епізод серіалу “Хроніки зростання архієреїв”. Нині без трямсь і без парам-пам-пам – серія дещо довша і настрій серії інший.
Та й серіали – штука така, яка схильна несподівано закінчуватися. Отож серії не для заповнення часу – повнозмістові.
В кадрі гарний старовинний храм. В нім взірцева чистота. Камера акцентує увагу на цьому. Все рівненько розставлено, ані пилючинки.
І далі розповідь про архієрея, який тим завідує. В певний момент життя відкрився його господарницький хист. Йому гарно вдавалися паперові справи, налагоджування колективної роботи. Відповідно це почали відзначати, дуже хвалили.
Похвала людей йому дуже подобалася. І він намагався здобути її ще більше. Тож не зчувся, як організація процесу витіснила повністю духовні відчуття від Богослужінь. Такий гачок підкинув йому ворог роду людського.
Та ще хибну думку. Адже втішав себе тим, що то він так “жертвує собою заради духовних переживань інших” і тому перестав відчувати щось особливе на Богослужіннях.
Далі було більше. Йому не було рівних в господарській роботі. І через те виникло зверхніння щодо інших. І установка, що “все знає” та “найкраще знає, як слід зробити”.
Його Ангел якийсь час спостерігав за тим. Не маючи інших шляхів достукатися, вирішив діяти крізь сон. Дочекався моменту, коли той засумує, що не має духовного наповнення від Богослужінь, і наважився на довгу розмову:
– У нас нині насичена програма. Маємо за твій сон багато встигнути побачити. Тому я одразу до справи.
Архієрей не дивується. Бо ж в текстах звучить “співрозмовники Ангелів”. Тож вирішив послухати, що скаже. Цікаво ж.
Ангел говорить:
– Ти періодично сумуєш, що не маєш духовного переживання Богослужіння. А звідки воно у тебе має узятися, коли вся твоя увага повністю зосереджена на господарській частині. Ти – типова Марфа.
Той хотів заперечити та Ангел зупинив:
– Мовчи і слухай. Мало часу. Тобі подобається похвала. Марф дуже хвалять. В школі у них взірцеві зошити. В інституті – конспекти. І вони йдуть по життю з переконанням, що все роблять та знають правильно. І відтак пропускають найголовніше. Ти пригадай в Євангеліє цей епізод. Коли би Спаситель вважав, що вона все робить вірно, то Він би сказав би їй те, що сказав? Ні. Він нікого не осмикував. Але старався скерувати.
Раптом вони опиняються в приміщенні із доріжками, схожими на боулінгові. Але доріжки вкрито якоюсь сяючою речовиною.
Ангел бере кулю. І каже:
– Отак Марфи йдуть по життю.
І прокочує доріжкою із сяючою речовиною.
Куля пролітає. Речовина не проникає всередину. Стікає з неї.
Ангел бере її знову і показує архієреєві:
– Бачиш? Ця речовина – Сила Божа, що в немочі проявляється. Марфи “все знають”, тому не потребують від Бога нічого. І тому насправді вони такі.
Бере кулю і вдаряє об підлогу. Вона виявляється крихкою. Розвалюється на шматки на пилюку.
А потім дістає іншу. Всю в якихось впадинках та тріщинках. Прокочує доріжкою. Вона набирається сяючої речовини. Ангел показує:
– А це Марії. Люди, які всі відповіді шукають в Богові. Знають, що суто людські мудрування – вбиральний плід. Який годиться лише бути змитим до унітазу. І тому вони такі. Міцна людина тільки в Бозі.
Вдаряє кулею об підлогу. Залишається вм’ятина в підлозі. Сама куля пружно відскакує. Від неї навкруги розповсюджується сяйво.
Архієрей мовчить. Ангел продовжує:
– Лукавий використав твою чесноту як гачок. Обернув її слабкістю. Перетворив на зазнайство та самовпевненість. Тому пішло невірне оцінювання важливих речей. Легковажне ставлення до здобутків попередніх поколінь Церкви, їхньої палкої боротьби.
Помовчав і каже далі:
– Оте “все знаю найкраще” спонукало зробити поверхневі горді висновки щодо фундаментальних речей. Виникло відчуття начальнування над Богом. Та над Ним немає начальників. І святі отці це знали не теоретично. Тому ми зараз з тобою вирушимо в одне місце.
Наступний кадр – вони опиняються в якомусь домі. В темній кімнаті. З неї видно іншу кімнату. Вона освітлена. Хтось там є, але не видно.
Ангел робить знак поводитися тихо.
В будинок заходять дві дівчини. Одна свариться на іншу за те, що та щось розбила. І йде на кухню. Щось ставить на стіл.
Дає вказівки тій другій, але та, ніби не чуючи йде до освітленої кімнати. Ангелові і архієреєві видно як вона присідає на підлогу і щось запитує. Ангел говорить:
– Впізнаєш? Так, це Марфа і Марія. Щойно сталося дещо особливе. Вони пішли щось узяти з комірчини. Для Марфи вечір виглядає буденно. Марія ж, піднявши очі до неба, відчула, що з нього сьогодні на неї дихає Вічність. Це її настільки шокувало, що вона перестала реагувати на осмикування Марфи. Відчула, що не має права змарнувати і секунди.
Архієрей різко зблідає:
– То там в кімнаті і…???
Ангел робить знак мовчати. Показує на Марфу:
– Для неї в Ньому нічого особливого. Вона – чудова господиня і старається почастувати всіх, хто до них приходить. Їй нічого від Нього не хочеться дізнатися чи почути. Вона “все знає”. І вечір цей для неї ніби такий, яких, як їй здається, ще буде і буде. Марія ж вглядається у всі очі, слухає у всі вуха. Вкарбовує кожне слово в пам’ять, щоби потім тим жити. Передати іншим. Осмислити і зробити власним вмістом.
Марія договорила. Пішла Відповідь.
Потім, пригадуючи сон, архієрей не зміг згадати Голосу. Запам’яталося лише Торкання Звуком. Ніби м’які потужні Поштовхи стрясали від кожного Слова. Ніби Хвилями прокочувалися крізь усе тіло.
Ангел сказав:
– Підійди ближче.
Той зробив крок і стало видно Сяйво. Ще трохи і буде видно!.. Зупинився.
Ангел говорить:
– Чого ти зупинився? Підійди й подивися. Ти ж сміливо говорив про фундаментальні речі. Його Речі. Підійди і поглянь. Зазирни в Очі.
Архієрей не міг ані кроку ступити, ні очей підвести. Почали щоками котитися сльози.
Прокинувся від того, що одяг мокрий від сліз, а сам стрясається від ридань. І шепоче:
– Господи, Помилуй нас грішних.. Помилуй, Господи, нас зарозумілих і зухвалих.. Помилуй, Господи, нас ніби Своїх дітей, які, вирішивши, що вони “дуже дорослі”, наробили дурниць.. Не за справедливістю вчини нам, Господи. Не за гріхами нашими воздай нам. Але з Великої Милості Твоєї до нас. Бо Ти Істинно Любиш Своє творіння і не хочеш нічиєї погибелі. Але Чекаєш на виправлення наше.
Далі буде
© Катерина Когут, 05.03.2023