Він знову і знову пробігав внутрішніми очима історією людства. Яке ж недолуге творіння, які недолугі рішення. Йому блювати хотілося від прочитання про державні устрої, революції. Він вважав, що зробив би краще.
Його очі стали злими. І він намагався зробити краще! Ці недоістоти просто не хотіли сприймати його ідеї! Борсалися від кожної! Кожну осміювали!..
Скільки ж часу зріла його жага помсти!. Стільки він вклав зусиль!.. Скільки намагався!..
Він погойдався для самозаспокоєння й поглянув на монітор. Роз’єднувати небесне з земним почав не він. Це почалося тоді, коли почали нищити королів як “представників Бога на землі”.
Гарно тоді сформулювали претензію – справедливість проти благодаті. Адже люди вже тоді добряче обізлилися з викривленості того, що сповіщала Церква, з’єднавшись із владою.
Він засміявся. Як купилися легко тогочасні духовні діячі. Думали, що їм нарешті поперло в житті, що ось-ось зірвуть джекпот, об’єднавши дві влади, а реально реалізовуючи лише репресивно-маніпулятивну.
Інквізицією захопилася одна з гілок тодішньої Церкви. Втративши через відступництво від вчення попередників духовну силу, намагалася черпати силу впливу з репресій. Узяла на себе роль ката, тож потім катували усіх та усе.
А полетіли не дивіденди – їхні голови. Їх страчували абсолютно безжально, намагаючись знищити принцип, а не просто конкретних людей. Тоді поклало свій початок реальне Боговбивство.
Повсталі тоді проти існуючого порядку намагалися по суті створити нову релігію. З її писаннями, мучениками та вождями. Ось чому одні атрибути, символи, знаки, дати так директивно замінювалися “новими”.
Він поглянув на себе в дзеркало. Подумавши, що йому б пасувала б корона й скіпетр. Капризи й фантазії не треба було б проштовхувати через складну схему маріонеток по всьому світові, а вони одразу б набували б форми законів. Аж зітхнув замріяно.
Проте наступної миті посмішка злетіла з вуст. Які ж все таки бовдури. Від жадоби самі підклали бомбу під власну легітимність, зробившись з церковних діячів банальними політиканами.
Раптом його очі заблищали. О, це ж можна використати!.. І не лише можна, але й треба.. Так можна буде звести останніх Хранителів світу!..
Він почав робити нотатки. Слід заохочувати їх поєднувати посади!.. Тоді вони не зможуть бути в мета-позиції, на рівні небесного.
Будуть мислити земними категоріями!.. Керуватимуться корисливістю, не встигатимуть ані молитися, ні читати духовне.
Які там “співбесідники Ангелів”, якщо їх на засіданнях будуть оточувати втілені біси?. Котрі розбещуватимуть їх власною вседозволеністю.
Вони будуть думати, що “точно вже не грішніші за цих” і так скочуватимуться у безодню! Й за собою тягнутимуть тих, кого мали би тягнути догори!..
Посмішка стала зовсім глумливою. Це буде зовсім нескладно – знову провернути цей фокус. Спочатку об’єднати дві влади, а потім зробити духовенство громовідводами.
Він пригадав, як гнали їх чобітьми сто років тому, використавши у якості боксерських груш для розрядки народного невдоволення. Їх намірено демонстрували ситими, байдикуючими та зігрітими на фоні народної знедоленості.
Замріяно потягнувся в кріслі, уявляючи картинки реалізації планів. Нарешті він отримає сатисфакцію за всі покарання в недільній школі. За всі моменти жаху, коли його лякали там пеклом!.. Таке солодке прискорення загальної розв’язки цієї історії.
Знову поглянув на себе і поправив уявну корону. Уявив себе в мантії. Ех, як би йому це пасувало!.. Які були б портрети!..
© Катерина Когут, 22.12.2023 “Римейк історії” з циклу “Легенди землі приречених”